«Три моря» Східної Європи з Україною «за бортом»

«Три моря» Східної Європи з Україною «за бортом»
5-6 червня в столиці Словенії Любляні відбулася четверта зустріч ініціативи «Три моря», учасниками якої є 12 країн-членів ЄС із Центральної-Східної Європи, що розташовані в просторі між Чорним, Балтійським та Адріатичним морями – від Хорватії на півдні до Естонії на півночі. Ініціативу було започатковано у 2015-му двома президентами: РХ – Колідною Ґрабар-Кітарович та РП – Анджеєм Дудою. Сьогодні учасників вже дюжина, а в люблянській зустрічі брало участь коло 600 учасників з 43 країн світу.

З самого початку в ЄС до цієї ініціативи ставилися зі значним скептицизмом, але події в Європі почали розвиватися так динамічно і несподівано, що ідея з «Трьома морями» якось сама собою почала набирати обертів. Зрозуміло, що йдеться про спроби членів «нової Європи» – тобто бідніших і менш розвинених країн ЄС – зменшити економічний та цивілізаційний розрив із давнішими членами спільноти, переважно країнами Західної Європи.

І ці спроби стають все реальнішими з огляду на те, в яку кризу потрапила «стара Європа». За короткий час від оголошення несміливої ініціативи «східного блоку» ЄС, його основна частина зазнала несподіваних потрясінь: анти-емігрантська «права фронда» у Австрії й Італії, «незалежність» Каталонії, «Брекзіт», удар «жовтих камізельок» по новій зірці «старої Європи» – Еммануелю Макрону. А тут ще й на виборах в Європарламент вперше за 40 років незмінна пара опонентів – соціал-демократів і «народників» – не отримала однозначної більшості. Зрозуміло, що в старій конфігурації ЄС функціонувати вже не зможе. Почався пошук нових схем, а в цьому процесі пріоритет матимуть ті, котрі вже існують і мають певні напрацювання.

Які ж переваги має проект «Три моря»? Якщо орієнтуватися на цифри, то йдеться про майже третину населення ЄС, про більше четвертини її території, але при цьому лише про 10% загального союзного валового продукту. З іншого боку, якщо десь і є перспективи для розвитку економіки, реалізації масштабних інвестицій, розвитку новітньої інфраструктури тощо, то це в основному на сході Спільноти.

Саме про це і йшла мова на саміті в Любляні. І не тільки мова – на зустрічі було оголошено про початок діяльності нового інвестиційного фонду з метою розбудови транспортної, енергетичної і цифрової інфраструктури. Реально його членами поки що стали банки з Польщі та Румунії, але ведуться активні переговори про співучасть зі Світовим банком та європейськими банками, зорієнтованими на інвестиції і розвиток.

Кожна з країн ініціативи намагається зайняти в ній своє особливе місце. Хорватія, яка добудовує LNG-термінал для скрапленого газу на острові Крк, зацікавлена транспортувати його на північ і схід, де першими партнерами є Словенія і Угорщина. Польща, яка має такий же об’єкт у приморському місті Свіноуйстя, хотіла б його поєднати з хорватським і таким чином створити газопостачальну вісь Північ-Південь.

Проект цей, як сказала Ґрабар-Кітарович, має не лише економічне, але й стратегічне значення, бо покликаний «дати можливість, щоб весь простір Центральної Європи не був залежним від одного джерела енергії». Про те, що цей проект не є лише «побожними бажаннями» може свідчити і присутність на саміті міністра енергетики США Ріка Перрі, котрий підтримав ідею створення енергетичної унії і сказав, зокрема, що США, які лідирують сьогодні у світі по виробництву нафти і природного газу, впроваджують рівновагу у світ енергетики і це може бути корисним для «приятелів і союзників». «Ми ніколи не будемо використовувати енергію як засіб політичного тиску» – запевним Перрі.

Що стосується діджіталізації регіону, то тут лідерство на себе готова взяти Естонія, як країна, котра є визнаним лідером ЄС у цьому секторі, про що заявила естонська президентка Керсті Кальюлайд. Навіть чеський президент Мілош Земан, котрий вперше з’явився на зустрічі ініціативи, висунув пропозицію про необхідність пов’язати між собою трьох річок – Лаби, Дунаю і Одри – не лише з огляду на водну інфраструктуру, але й на проблему забезпечення водою населення.

Одним словом, учасники ініціативи «Три моря» повні завзяття, ентузіазму і надій. Не залишилась в Любляні без надії й наша країна – учасники зустрічі натякнули, що наступного року до ініціативи могла б долучитися й Україна, яка поки-що перебуває «за бортом».

Звучить добре – могла б. Але чи долучиться? Підстави для сумніву дає попередній досвід. Багато років тому члени «Вишеградської четвірки» (Польща, Угорщина, Чехія і Словаччина) теж були б не проти долучити Україну до свого кола, але для цього потрібно було виконати певні економічні і цивілізаційні вимоги. Україна цього завдання не подужала. Не так давно поляки і «прибалти» активно тягнули Україну в проект Міжмор’я. Не дотягнули. То які ж шанси, що Україна прикладе відповідних зусиль, щоб стати членом перспективного клубу «Трьох морів»?

Зрештою, це стане очевидним підчас наступного саміту, за рік.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ