By 
Позаминулого року Книжкова палата України святкувала соту річницю заснування. 24 січня 1919 року Голова ради народних міністрів УНР Володимир Винниченко за поданням Міністра народної освіти Івана Огієнка ухвалив закон про утворення в Києві Головної книжкової палати.
Книжкова палата є унікальною, найбільшою книгозбірнею. Крім того, це ще й Державний архів друку, який формується із обов’язкових примірників видань, що надходять сюди згідно із Законом України “Про обов’язковий примірник документів”. В установі зберігаються раритетні твори друку; періодичні видання з усіх регіонів України, починаючи з 1917 року і донині; наукова, довідкова та дитяча література; нотні, образотворчі, картографічні видання, плакати. А окрім того, ще й спецфонд – видання, які радянська цензура свого часу вилучила з книгарень та бібліотек. Багато з них збереглося лише в одному примірнику.
Зараз це найбільш цілісний спецфонд, що нараховує приблизно 5 тисяч назв. Загалом у Державному архіві друку є майже 15 млн одиниць зберігання. Справжній скарб – історія України день за днем.
Книжкова палата також займається науковою діяльністю, має власне видавництво, де її працівники друкують свої розвідки; видає державні бібліографічні покажчики – “Літописи”, де реєструються всі документи, опубліковані на території держави.
З 1997 р. Книжкова палата України співпрацює з Консорціумом універсальної десяткової класифікації (Нідерланди, Гаага) і за ліцензійною угодою здійснює переклад, науково-термінологічне редагування, видання та впровадження в Україні Універсальної десяткової класифікації українською мовою. Згідно з постановою уряду № 177 від 22 березня 2017 р., ця система запроваджена як єдина класифікація для систематизації видавничої продукції в Україні. І ще один надзвичайно важливий аспект роботи Книжкової палати: саме тут видання отримують міжнародні ідентифікаційні коди ISBN, ISMN та ISSN.
В історії Книжкової плати є багато важливих дат. Наприклад, 22 жовтня 2008 року за розпорядженням Кабміну фонд Державного архіву друку долучено до наукових об’єктів, що є національним надбанням, а 11 квітня 2014 року за наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Книжкова палата увійшла до Державного реєстру наукових установ, яким держава надає свою підтримку.
За часів СРСР становище Книжкової палати не було безхмарним. У 1976 році Рада міністрів УРСР прийняла рішення про побудову для установи нового багатоповерхового приміщення, яке здали в експлуатацію лише 1989 року. Деякі його поверхи, однак, не були у належному стані та потребували додаткових робіт.
Що ж маємо зараз? На цей рік з державного бюджету на видатки Книжкової палати заплановано трохи менше як 12 млн гривень. Згідно з штатним розкладом, в установі мали б працювати 184 особи, проте Книжкова палата змушена була скоротити їхню кількість до 126, з яких 47 – це пенсіонери. Із запланованих 12 мільйонів лише зарплата становить понад 9 мільйонів – це при середній заробітній платі трохи більше як 6 тисяч. Через постанову уряду про збільшення мінімальної зарплати з виділених коштів неможливо забезпечити ці виплати, щомісяця не вистачає 260 000 грн. Тому в січні 61 працівник наукових відділів, зокрема і завідувачі, пішли у відпустку за власні кошти на 5 днів.
За роки незалежності в Україні відчутно збільшилася кількість видавництв, а відповідно – й продукції, що надходить для реєстрації та зберігання. Отже, збільшилося і навантаження на працівників Книжкової палати. Однак керівництво установи побоюється, що за таких умов доведеться скоротити штат персоналу, який і без того надто малий для належного функціонування Книжкової палати.
На оплату опалення, електроенергії та води кошти з бюджету не виділяються вже багато років. Фактично Книжкова палата розв’язує цю проблему самотужки, заробляючи на послугах. За ці ж зароблені кошти установа сплачує внески в Міжнародні агентства ISBN, ISMN, ISSN, оплачує ліцензію в Консорціумі УДК, а також випускає свої видання (державні бібліографічні покажчики – 55 номерів на рік, журнал “Вісник Книжкової палати”, методичні видання).
Керівництво Книжкової палати б’є на сполох, адже їм катастрофічно не вистачає грошей, які виділив уряд. Не забуваймо про потребу підтримувати у сховищах стабільну температуру та спеціальний режим вологості, інакше папір псується й унікальні видання можуть бути втрачені. Через нестачу коштів у сховищі не працює система кондиціонування – не витримуються нормативні умови зберігання фонду (+18±2 градуси, відносна вологість 55±5%), температура коливається від +30 влітку до -2 взимку. Ця зима тепла, тому у сховищі +2. Від таких коливань може накопичуватися конденсат і, як наслідок, виникати грибок.
Через те, що надходження зростають, установі потрібні нові архівні приміщення. Ці зали у будівлі є, але вони потребують ремонту й технічних засобів для нормальної роботи. Цю проблему слід негайно розв’язати, адже Книжкова палата буде змушена припинити реєстрацію нових видань та надання їм міжнародних стандартних номерів й індексів УДК, без яких ці книжки не можна вважати повноцінними. Проєктні потужності сховища передбачали зберігання 12,5 млн одиниць, однак зараз їх уже понад 14,8 млн.
До того ж через те, що парламент прийняв бюджет із великим запізненням, є проблема із одержанням навіть уже запланованих коштів. Поки що працівників залишили на повній ставці, бо керівництво таки сподівається якось знайти вихід. Зрозуміло, що про реставрацію, оцифрування фондів, наукову і власну видавничу діяльність за таких умов взагалі не йдеться.
Згадується, як минулого року попередній уряд здійснив секвенцію бюджету через пандемію. Тоді прийняли “мудре” рішення взагалі скоротити витрати на культуру. Це закономірно викликало бурхливу реакцію та спротив громадськості, статті “на культуру” вдалося частково обстояти. Цілком ймовірно, що в недалекому майбутньому на нас знову чекає новий секвестр бюджету, адже багато хто вважає його не надто реальним для виконання, та й пандемія нікуди не поділася.
Хай там як, Міністерство культури та інформації про проблеми й загрози, які стоять перед Книжковою палатою, знає, а от чи зможе їх вирішити – покаже лише час.
