By 
Стрімінгова платформа НВО МАХ, перейнявши естафету політкоректності від браузера Chrome, видалила з бібліотеки пропонованих фільмів стрічку 1939 року “Звіяні вітром” режисера Віктора Флемінга. Фільм за однойменним романом Марґарет Мітчелл прибрали після публікації у Los Angeles Times відкритого листа сценариста Джона Рідлі, де він закликав видалити стрічку з платформи, бо вона “представляє расистські стереотипи та оспівує американський Південь” до початку чотирирічної Громадянської війни.
Відповідь на заклик не забарилась. В інтерв’ю для порталу Variety прессекретар платформи НВО МАХ зазначив, що “якщо фільм коли-небудь і повернеться до їхньої бібліотеки, то лише з приміткою “історичний контекст” та разом із дискусією, що представлятиме широкому загалу історичні реалії, у яких розгортаються події фільму. Провідною темою дискусії буде засудження расизму.
Фільм водночас обіцяють залишити без змін, адже в стрімінговій платформі НВО МАХ вважають, що “внесення змін до фільму може бути сприйняте як визнання того, що подібні упередження ніколи не існували”. Стрічці закидають ідеалізування та “відбілення” історії рабства на Півдні Америки. На думку критиків картини, темношкірі герої фільму змальовані як задоволені своїм життям люди, ставлення до яких було добрим та які з власної волі вирішили залишитися у господарів-експлуататорів, а це не відповідає дійсності.
Цей крок є ще одним відгомоном протестів в американських та деяких західноєвропейських містах, спричинених смертю афроамериканця Джорджа Флойда. Нагадаємо, Флойд помер від асфіксії після того, як один із поліцейських, які його затримували, застосував щодо нього силу.
Як бачимо, сьогоднішній бунт мас почав переходити й у площину сприйняття мистецтва. Якщо події розвиватимуться так і далі, то роман “Хатина дядька Тома” Гаррієт Бічер-Стоу, деякі персонажі якого сприяли популяризації стереотипного сприйняття темношкірого населення Америки (себто так само, як і “Звіяні вітром”), може стати наступним. І тут не допоможе ні те, що роман вселяє віру в неминучість змін людського життя на краще, ні навіть те, що він вчить обстоювати людську гідність.
На амбразурі опинилися також і пам’ятники. Наприклад, під час масових протестів у Великій Британії було повалено статую Едварда Колстона, який розбагатів завдяки тому, що його компанія перевозила рабів з Африки до Америки у XVII столітті. Повалення цієї статуї спровокувало у Великобританії дискусію про роль інших постатей британської історії у неоднозначних процесах і подіях. Мітингарі також сплюндрували пам’ятники бельгійському королю Леопольду ІІ у Брюсселі та британському прем’єр-міністру часів Другої світової війни Вінстону Черчиллю у Лондоні. На них з’явились написи-звинувачення у расизмі (у випадку з Черчиллем) та колонізації (у випадку з Леопольдом ІІ, який відіграв не останню роль у процесі колонізації Конго, що призвело до експлуатації та смерті мільйонів осіб).
Тож чи очікувати нам тепер на переписування світової історії, а разом з нею – і внесення корективів до деяких творів мистецтва? Ні для кого ж не є секретом, що майже всі країни старого континенту у своїй історії мають ганебні сторінки ведення колоніальної політики. Куди нас можуть завести нескінченні протести, які не припинились навіть після того, як поліцейського Дерека Шовіна не лише відсторонили від виконання службових обов’язків, а й звільнили з роботи та відправили до в’язниці, де він перебуватиме до початку судового процесу. Не припинились вони і після того, як міська рада Міннеаполіса (міста, в якому сталась ця трагедія) оголосила про ліквідацію підрозділу локальної поліції та створення нової моделі публічної безпеки. Зрозуміло лише одне – сьогоднішні події матимуть суттєвий вплив на подальші світові процеси.
