By 
Останнім часом напруга між Туреччиною та Грецією посилюється. Основна причина конфлікту – родовища нафти на морському шельфі поблизу Кіпру.
Це далеко не перша суперечка в цьому регіоні. Упродовж тривалого часу на Кіпрі відбувалася боротьба між греками, які становлять 78% населення острову, та турками, яких там приблизно 18%. Унаслідок протистояння в 1975 році Кіпр був розділений на грецьку (південну) та турецьку (північну) частини. Згодом, в 1983 році, турецька громада проголосила себе Турецькою Республікою Північного Кіпру. Незалежність країни визнала лише Туреччина, натомість Радбез ООН засудив відокремлення північної частини острову. З того часу ситуація на Кіпрі залишається невизначеною.
Ще одна суперечка між країнами розгорнулася довкола територіальних вод островів Егейського моря, які здебільшого належать Греції. Посилаючись на Конвенцію ООН з морського права, Афіни вимагають, аби територіальні води навколо кожного острова були розширені до 12 морських миль. Проти цього однак, виступають Туреччина та Лівія. У листопаді 2019 року ці країни уклали Меморандум про взаєморозуміння, де розподілили виключні економічні зони без врахування інтересів Греції, острови якої здебільшого лежать між Туреччиною та Лівією. Тож тут час від часу виникають конфлікти між сторонами.
Останнє загострення відбулось у серпні, коли Туреччина направила у Східне Середземномор’я наукове судно для дослідження родовищ корисних копалин, яке супроводжували військові кораблі. Греція сприйняла це як зазіхання на її економічні інтереси, оскільки переконана, що тільки вона має право проводити розвідувальні та видобувні роботи у цих водах, та відправила у відповідь свої військові судна для стеження. Унаслідок цього відбулося зіткнення між турецькими та грецькими кораблями, яке, на щастя, минулось без втрат. Хоча обидві країни заявили, що це радше непорозуміння, ситуація від цього не покращилася, і кораблі так і не були відведені із спірних вод. Туреччина та Греція стверджують, що ці води перебувають у межах їхніх економічних зон. Жодна з країн не хоче поступитися.
Відносини між Грецією та Туреччиною були напруженими ще з початку XX ст., коли Османська імперія ослабла, а греки спробували захопити низку турецьких територій. Однак нині обидві країни є членами НАТО, тож Альянс представив для них спільну платформу для проведення переговорів, аби зменшити ризики у цьому регіоні.
У разі загострення ситуації чи виникнення збройного конфлікту значні шанси на перемогу має Туреччина, оскільки у неї більший військовий потенціал, ніж у Греції. У такий спосіб Анкара може також суттєво посилити свій вплив у Східному Середземномор’ї.
Свої інтереси у цьому регіоні має і Франція, тому на початку вересня вона вирішила посилити тут свою військову присутність, відправивши у Східне Середземномор’я атомний авіаносець “Шарль де Голль” з допоміжними кораблями. У такий спосіб вона планує дещо послабити напругу між державами, що ворогують. Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Туреччина розуміє тільки дії, тому, щоб не спалахнуло збройного протистояння, потрібно, аби тут була і третя сторона. Франції не подобається, що Туреччина намагається розширити зони свого впливу у різних регіонах. Інтереси Парижа та Анкари перетинаються також у Лівії і Сирії. Нагадаємо, що Туреччина відправила у Лівію свої війська на запрошення тамтешнього уряду.
Як ситуація розгортатиметься надалі – будемо спостерігати. Водночас зрозуміло, що члени НАТО, а зокрема й Франція, докладуть максимум зусиль для врегулювання конфлікту, щоб запобігти посиленню напруги в цьому регіоні та ослабленню авторитету Альянсу. Відповідно до Статуту НАТО, будь-яка агресія проти одного з членів вважатиметься агресією проти всього блоку. Але якщо учасники Альянсу не можуть врегулювати певні розбіжності між собою, то це буде схоже на слабкість усієї організації. Така ситуація дуже вигідна ворогам НАТО, а найперше – Росії, яка також має інтереси в цьому регіоні.
