By 
Московити і османи ворогували та змагалися впродовж багатьох століть, а театром зіткнення їхніх інтересів була територія сучасної України. Бурхлива історія османсько-московських відносин відмічена 13 кривавими війнами, останньою з яких була Перша світова. Однак ще до закінчення баталій обидві монархії були повалені або ж переможені.
Зараз у цих країнах політичний розвиток відбувається в одному напрямку – посилення авторитарних тенденцій, жорстке ставлення до громадянського суспільства (в Туреччині воно ще гірше, ніж в Росії), звернення до історії. У Росії підкреслюють велич царського і радянського режимів, у Туреччині – Османської імперії.
Ще нещодавно, вже за президентства Р. Ердогана, сучасна Туреччина намагалася заявляти про себе як про “провідника” демократії в арабському світі, закриваючи очі на власні демократичні недоліки та проблеми, вже не кажучи про зацікавленість і участь країни у сирійських справах з подальшим впливом на геополітичну ситуацію на Близькому Сході.
Обізнаному з історією цих імперій не важко зрозуміти, що і Росія, і Туреччина при врегулюванні сирійського конфлікту враховують тільки власні інтереси, натомість бажання Близькосхідного регіону, як і самої Сирії, є театральною ширмою, яка й має забезпечувати певною мірою їхні успіхи в цій країні.
Ця історична прелюдія трохи проливає світло на стан проблеми, яка за збігом обставин може призвести до виходу Туреччини із НАТО.
24 листопада 2015 року турецький військовий літак збив російський Су-24. Прем’єр-міністр РФ Д. Медведєв доручив виробити комплекс санкційних заходів у відповідь на “агресію Туреччини”. Російські торгові мережі почали самостійно припиняти продаж турецької продукції. Росія призупинила роботу над “Турецьким потоком”. Повноважний представник США в НАТО Дуглас Льют повідомив, що Туреччина не координувала свої дії щодо Су-24 ні з Альянсом, ні з США.
Але вже у листопаді 2016 року стало відомо про переговори Туреччини і РФ щодо закупівлі С-400. Факт укладення контракту був підтверджений російською стороною 12 вересня 2017 року, тоді ж президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган повідомив, що аванс за контрактом вже внесений. Сума поставки до Туреччини чотирьох дивізіонів мобільної багатоканальної зенітно-ракетної системи С-400 “Тріумф” склала 2,5 мільярда доларів. Передбачено, що частину цієї суми Туреччина оплатить сама, решту покриє російський кредит. У такий спосіб Туреччина стала першою державою-членом НАТО, що уклала договір на отримання від Росії С-400.
За цей час відносини між Росією і Туреччиною ще більше зміцнилися. Про це повідомив Р. Ердоган на спільній прес-конференції з президентом РФ В. Путіним 3 квітня 2018 р. в Анкарі. “Деякі кола здійснили спробу отруїти відносини між нашими країнами. Після цього наші зв’язки лише сильніше зміцнилися. Підписані раніше чотири договори між Туреччиною і Росією також послужать зміцненню наших відносин”, – сказав Ердоган.
Зрозуміло, що під “деякими колами” президент має на увазі насамперед США. Після укладення цієї угоди Америка зажадала, щоби Туреччина відмовилася від російських С-400 і натомість придбала американські комплекси “Patriot”. Але турецький істеблішмент проігнорував прохання Вашингтону. Р. Ердоган назвав договір щодо С-400 найважливішим в історії сучасної Туреччини. За його словами, здійснюючи покупки С-400, Туреччина не готується до війни. “Системи ППО покликані забезпечити мир і безпеку в нашій країні”, – заявив турецький лідер. Поставки комплексів почалися 12 липня поточного року.
Це рішення викликало різке невдоволення у Вашингтоні, де заявили, що С-400 є загрозою для американських винищувачів Lockheed Martin Corp F-35, покупцем яких є Туреччина. Вашингтон також офіційно почав процес виключення Туреччини з програми F-35, припинивши підготовку турецьких пілотів.
Р. Ердоган назвав відмову Сполучених Штатів поставляти Туреччині закуплені нею винищувачі F-35 “грабежем”. Повідомлялося, що Анкара вже заплатила за винищувачі 1,4 мільярда доларів, але встигла отримати тільки чотири літаки із передбачених 116-ти.
Зрозуміло, що США, як й інші країни НАТО, занепокоєні тим, що російські ракети на озброєнні Туреччини дозволять Москві отримувати інформацію про технології винищувачів F-35, яку вона потім використає для розробки зброї, здатної знищити літак. Така практика десятиліттями напрацьовувалась в Кремлі.
Інформагентство Bloomberg повідомляло, що Туреччина збирається розглянути можливість закупівлі бойових літаків модернізованої бази Су-27 у Росії, якщо не отримає американських винищувачів F-35.
Як стало відомо, США можуть оголосити про введення санкцій стосовно Туреччини через купівлю у Росії ЗРС С-400. Президент США Д. Трамп зобов’язаний запровадити санкції проти Анкари – до його цього змушують американські закони і … вибори.
У Північноатлантичному альянсі поки що не піднімалося питання про виключення Туреччини з блоку, не зважаючи на її провокаційну поведінку. Про це на конференції з безпеки в американському Аспені 18 липня 2019 року повідомив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. “Туреччина є важливим членом НАТО, і жоден із союзників ніяким чином не піднімав це питання, оскільки всі ми усвідомлюємо, що залежимо один від одного”, – додав він.
Як би не розвивалася далі геополітична ситуація зі зміною потенційної ваги гравців у регіоні, стратегічний курс Альянсу щодо визначення пріоритетів на Близькому Сході із залученням Туреччини може коригуватися, якщо остання не знайде в собі політичної волі для відновлення статус-кво. За інших обставин всередині країн-членів НАТО почне ширитися недовіра, що прискорить добровільний вихід Анкари з Північноатлантичного блоку.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
