By Якби ми зважили масу всіх істот, що живуть в океанах, то отримали б цікаві результати. Науковці виявили, що величина біомаси – якщо розкласти її на окремі класи з огляду на розмір – більш-менш відповідає регулярним математичним графікам. Це правило тепер похитнулося під впливом діяльності людини – пише Нік Оґаса у часописі Scientific American.
Для потреб праці, котра вийшла в “Science Advances”, дослідники проаналізували супутникові знімки, проби морської води, дані щодо комерційного вилову риби і комп’ютерні симуляції, щоб підрахувати масу всіх організмів, що живуть у відкритих океанах. Наступним кроком стала візуалізація графіку біомаси, розподіляючи види на 23 класи, розрізнені за їхньою масою. Щоб впоратися з величезною розбіжністю мас, вони застосували логарифмічну шкалу, у якій середня маса організмів одного класу відрізняється від наступного за чинником 10. До одного класу віднесли організми вагою між 0,001 і 0,1 гр., до наступного – між 0,1 і 1 гр. і так далі.
Згідно з цими розрахунками більшість груп, які визначалися на підставі маси, важили коло гігатони кожна. «Це цілком незвичайна регулярність, яка стосується живих організмів» – каже головний автор цитованої праці біолог Ієн Гаттон, котрий працює в Max-Planck-Institut für Mathematik in den Naturwissenschaften у Лейпцигу.
Серед винятків знаходимо пару особливо «важких» класів, які містять бактерії, що пов’язано з кількісною домінацією цих мікроорганізмів на великих глибинах, а також класу тварин з масою більшою від 10 гр., загальна біомаса яких є низькою. Роздумуючи над тим, чи люди мали вплив на ці відмінні від норми результати, група Гаттона проаналізувала опубліковані раніше комп’ютерні симуляції і підрахунки розмірів популяції тварин задля реконструкції спектру вагових класів в океані до 1850 року, тобто до ери сучасного риболовства у промислових масштабах. З цих аналізів випливає, що загальна маса тварин вагою вищою від 10 гр., в тім числі китів та більшості різновидів риб, зменшилася за цей період на 60%.
Надмірний вилов – це давно відома проблема, але дана праця дозволяє оцінити її справжній масштаб, каже Андреа Бриндум-Бухгольц, екологиня моря, котра працює в Memorial University у Новій Фундландії і котра не брала участі в даній праці. «Це дозволяє нас усвідомити собі, наскільки сильно ми вплинули на океани» – підкреслює науковиця.
