By У грудні 2018 року Росія та Венесуела підписали договір про реструктурування боргу латиноамериканської країни. За інформацією Мінфіну РФ, йдеться про 3,15 млрд доларів, які за новою домовленістю будуть виплачуватись упродовж 10 років. Вивільнені кошти Венесуела зможе “спрямувати на розвиток економіки країни, поліпшити платоспроможність дебітора й підвищити шанси всіх кредиторів на повернення раніше наданих Венесуелі кредитів”.
Каракас позичив у Росії кошти ще у 2011-му, але так і не зміг повернути. Падіння обсягів видобування нафти та ціни на неї спричинило галопуючу інфляцію. Упродовж кількох років соціалістичний уряд Венесуели намагався реструктурувати зовнішні борги, що загалом становлять понад 140 млрд доларів. Однак у листопаді 2018-го річний рівень інфляції сягнув 1300000%. Через відключення електроенергії та дефіцит основних продуктів із країни втекло кілька мільйонів людей, біженці масово переходили кордони з Бразилією та Колумбією.
Унаслідок економічного занепаду та соціальних обструкцій виникли політичні заворушення, у країні встановилося двовладдя: з одного боку, президент Ніколас Мадуро, якого підтримує Росія, Китай, Білорусь, Куба, Болівія, Уругвай і Туреччина, венесуельська наркомафія, генералітет армії, Служба безпеки, а з іншого – спікер парламенту та лідер опозиції Хуан Гуайдо, за яким стоять США, Канада, ЄС, Велика Британія, майже вся Латинська Америка, Україна, середні й нижчі чини армії та Служби безпеки.
Венесуела має величезні запаси нафти, збільшення обсягів видобутку якої дозволило б державі вийти з кризи чи навіть стати однією з найбагатших країн світу. Однак через санкції за придушення демократії соціалістична деспотія не має необхідних для цього технологій. До того ж, якщо Венесуела збільшить видобуток нафти, пальне подешевшає, що дуже невигідно для Росії. Тому за останні 10 років видобуток нафти в країні впав із 3,2 млн до 1,1 млн барелів на добу.
На початку грудня 2018 року уряд Венесуели уклав із Росією низку угод у нафто- та золотодобувній промисловості. Після візиту до Москви Н. Мадуро повідомив, що В. Путін повністю його підтримує. “Це була дуже довга й напружена пара робочих днів. Ми отримали гарантії інвестицій у нафту в розмірі понад 5 млрд доларів… та контракти на видобуток золота на суму понад 1 млрд доларів”[1], – заявив лідер Венесуели. Президент Н. Мадуро також додав, що російські інвестиції будуть зосереджені на збільшенні обсягів видобутку нафти на спільних підприємствах.
Зміни в Каракасі стосуються не так російського впливу у видобувній промисловості, як геостратегічного спрямування. Москва хоче поширити свій авторитет на всю Латинську Америку. Якщо ж до влади таки прийде Хуан Гуайдо, то він зможе оскаржити угоди з Росією, щоби повернути контроль над нафтовою промисловістю. У такому випадку Кремль втратить 25 млрд доларів, які він уклав у збільшення свого впливу в Південній півкулі.
Вашингтон уже запровадив санкції проти Венесуели – заблокував активи державної нафтогазової компанії PDVSA на 7 млрд доларів. Хочеться вірити, що американці, посприявши зміні венесуельскої влади, візьмуть на себе бодай опосередкований контроль за найбільшими у світі покладами нафти, допоможуть збільшити її видобуток, виправлять негативні наслідки правління У. Чавеса і Н. Мадуро.
Москва інвестувала у Венесуелу не лише гроші, а й зброю та понад 400 бійців. Російська “допомога” Каракасу аж надто нагадує стратегією захоплення Криму та Донбасу. Малоймовірно, що Н. Мадуро попросить Москву ввести російські війська для “стабілізації” ситуації чи захисту вкладених коштів, тому все залежатиме від того, на чий бік перейдуть Збройні сили та Служба безпеки Венесуели.
[1] Mind: Росія інвестує в Венесуелу $6 млрд – Мадуро
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
