By 
У Словаччині нещодавно відбулися парламентські вибори, за результатами яких до влади прийшли нові політичні сили. Найбільше голосів – приблизно 25% – отримала опозиційна партія Ігоря Матовича OľaNO (“Звичайні люди та незалежні особи”), що дає їй можливість зайняти майже 53 із 150 місць у парламенті. OľaNOтакож має всі шанси створити ефективну коаліцію і отримати посаду прем’єр-міністра.
Партія SMER-SD, яка перебувала при владі досить довгий час, хоча й отримала друге місце з 18% голосів, сформувати коаліцію не зможе, оскільки всі її союзники не потрапили до парламенту. Так, блок партій “Разом”та “Прогресивна Словаччина”, якого активно підтримувала чинна президентка Словаччини Зузанна Чапутова, так і не зміг подолати прохідний 7% бар’єр. Проугорські партії, які до цього часу були представлені в словацькому парламенті, також програли вибори, оскільки замість того, щоб об’єднатися, вони розпорошували голоси свого електорату.
Третю сходинку зайняла партія “Ми – родина”, отримавши приблизно 9% голосів. Вона претендує на 17 депутатських місць. Ще 6% виборців проголосували за ліберальну партію “Свобода і солідарність”, що дає їй можливість зайняти приблизно 12 місць у парламенті. На таку ж кількість мандатів претендує партія “Для людей”, яку активно підтримував експрезидент Словаччини Андрей Кіска. Приблизно 8% голосів отримала партія L’SNS, що займає крайні націоналістські позиції та підтримує політику Російської Федерації, що для України є не дуже приємним результатом.Проте ця партія не має значного політичного впливу і, найімовірніше, не ввійде в коаліцію з OľaNO, представники якої мають проукраїнські позиції.
Що ж засвідчили вибори в Словаччині? Найперше – підтвердили, що словаки схильні підтримувати нові незалежні обличчя в політиці. Цей тренд ми спостерігаємо на прикладі деяких інших європейських країн, зокрема це засвідчив прихід до влади Е. Макрона у Франції, та В. Зеленського в Україні, послаблення позиції А. Меркель у Німеччині. До того ж у минуле відходять і застарілі політтехнології: провладні партії, які робили акцент на масових мітингах, проплачених демонстраціях, рекламі та біг-бордах, програли, а партія OľaNO, що використовувала нетрадиційні методи, проводила розслідування щодо зловживань чинної влади та місцевих олігархів, доносила їхні результати до громадян через ЗМІ та інтернет, – перемогла.
У партійному списку OľaNO були звичайні люди, очолила його вчителька початкових класів, а лідер партії І. Матович був у самому кінці, що, однак, не завадило йому пройти у парламент. Результати голосування були також доволі непередбачуваними, зокрема соціологічні агенції здебільшого не прогнозували програш провладних партій, як-от блоку “Разом”та “Прогресивна Словаччина”.
Отже, загалом вибори в Словаччині засвідчили нові настрої електорату і його прагнення до перезавантаження політичної системи.
