Убогість росії та недосяжна нутела

Телебачення росії багато років поспіль переконувало своїх глядачів, що українцям ведеться важко. Що от ще зовсім трохи – й Україна загнеться. Особливо популярною стала ця теза після Майдану, коли Україна перетворилася на інформаційну ціль кремля № 1. Проте війна раптово відкрила очі російським солдатам на те, що все щонайменше “не так однозначно”.

Словосполучення “загнивающий Запад”, яке російська пропаганда перейняла від совка, уже давно перетворилося на мем. І як не прийшов “последний день” до буржуя, так і Захід ніяк не зогниє. Власне, путін розраховував, що США та Європа не запровадять проти його країни серйозних санкцій через те, що росія добряче інтегрована у світову економіку. Однак обмеження ввели, тож гнити невдовзі доведеться саме росії.

Російська влада так довго переконувала всіх, що Україна – failed state, яка не має права на існування, аж сама в це повірила. Після Революції гідности, коли в кремлі врешті зрозуміли, що Україна остаточно визначилася із курсом на цивілізований світ і її потенційний добробут загрожує путінському режиму, москва вдалася до окупації Криму й частини Донецької та Луганської областей. Війна, що тліє, і відібрані промислові території мали б послабити Україну настільки, аби вітчизняній владі не зоставалося нічого іншого, окрім як погодитися на економічну, а водночас і політичну залежність від росії. Щоб Київ приповз на колінах і молив узяти під своє крило. Це щонайменше, а в ідеалі – щоб Україна зникнула взагалі. Проте путін знову прорахувався. Україна не лише вижила, але й доволі швидко почала відновлювати економіку.

Рівень вітчизняної корупції, безумовно, зостається доволі високим, про що свідчить позиція України в Індексі сприйняття корупції (122-ге місце у світі за підсумками 2021 року). Проте ситуація суттєво краща, ніж у росії (136-те місце в рейтингу), оскільки наша держава вибрала вигідніший шлях – демократичний. Тож поки в росії жили під санкціями та закручували гайки незгідним, в Україні з’являлися платформи на кшталт “Прозорро”, що змінювали систему. Відбувалася диджиталізація, яка знімала частину бюрократичних перепон і руйнувала корупцію нижчого рівня. Розвивалися антикорупційні медіа, що викривали хабарництво на вищих щаблях влади.

Тому зовсім не дивно, що друга за мародерством (про першу – трохи далі) армія світу була неабияк шокована, коли вторглася в Україну. Виявилося, що українці, які мали б здихати без “мудрого керівництва з кремля”, живуть доволі непогано. Що в українських населених пунктах є хороші дороги (асфальт у селах – який шок!), більшість сімей мають вдома туалети, пральні машинки й купу іншої побутової техніки.

Причина цього здивування полягає в тім, що російські військові – це здебільшого представники національних меншин і мешканці глибинки, які йдуть до армії переважно тому, що це чи не єдиний для них шанс досягти чогось у житті. Передовсім – хоч якась можливість скористатися соціальними ліфтами та отримати власне житло.

Російська глибинка, особливо ті регіони, що трохи далі від європейської частини країни, живе зовсім не так, як москвичі, пітерці й мешканці ще кількох міст-мільйонників. Для цих людей хороші дороги й унітази – причина для заздрости до їхніх власників. Тож нічого дивного, що їх шокуєбанальна нутела на українській кухні. Це руйнує картинку в їхніх головах, ті міти кремлівської пропаганди, що стверджували, наче Україна живе жахливо, а “нацистська” влада довела народ до ручки, тому його треба звільнити із цього ярма та возз’єднати з росією.

Через цей когнітивний дисонанс, заздрість, брак такого добробуту в себе вдома й відбувається все це шалене мародерство, нищення й руйнування. Звісно, усе це також пов’язане із низьким моральним духом і самою російськоюмораллю, а також інспіроване і їхнім військовим керівництвом, що насправді добряче шкодить бойовому духові.

Проте росіяни мали б жити ого-го як, адже становище, у якому вони опинилися, – це те славетне вставання з колін, та “русская весна” (а насправді – падіння мордою в болото, у “распутицу”), до якої за 22 роки їх довів путін. Тут варто пригадати, що вони ще не усвідомлюютьтого, що станеться із їхньою країною, коли санкції запрацюють сповна. Адже запроваджені обмеження мають відкладений ефект, який ще дасть добрячого копняка під зад російській господарці. І якщо в москві вже зараз починають битися за цукор та одяг, то чого найближчим часом слід очікувати в тих регіонах, звідки приїхали ці мародери та ґвалтівники? Не варто дурити себе тим, наче це призведе до якихось соціальних бунтів у найближчій перспективі, проте ці наслідки змусять багатьох задуматися, а згодом – нормально поставитися до ситуації, коли політичні верхи й олігархи втратять терпіння щодо дій путіна.

А яка ж армія перша за мародерством у світі? Теж російська, але цього разу – армія кремлівських чиновників, які успішно обікрали власне військо. Це Шойгу та компанія, які дерибанилидержавні гроші, це ті, хто закуповував обладнання й амуніцію за завищеними цінами, брав неякісні запчастини в конторах своїх дружбанів. Ті, хто списував армійське майно, а сам продавав його наліво чи використовував для зведення власних маєтків, запрягаючи до цього самих солдатів, які замість стрільб відпрацьовували на генеральських дачах копання “звідси й до обіду”.

Зрештою, це самі російські військові, які зливали солярку і вимінювали її на бухло, продавали запчастини та зброю. Бо російська армія – вона єдина у своїй убогості: як на чубку піраміди, так і на найнижчому рівні. 

Але передовсім росія, її керівництво, населення та армія убогі духовно та ментально. У цім випадку правдивою виявляється приказка “Чого бідні – бо дурні, чого дурні – бо бідні”. І поки при владі залишатиметься путін і його кубло, росія не розірве цього зачарованогокола, а тому руський ваня й далі буде справжнім дурником, а не казковим щасливчиком.

Що ж стосується самої нутели, то українцям варто подумати про альтернативи, адже компанія Fererro, що її виробляє, вирішила не лише не виходити з російського ринку, а й не закривати свою фабрику у Володимирській області.