By Навесні-влітку 1918 р. російська партія лівих есерів підготувала низку терористичних актів, обравши головними своїми мішенями німецького кайзера Вільгельма II, начальника Штабу німецької армії П. фон Гінденбурґа, посла Німеччини у РСФРР В. фон Мірбаха*, командувача німецькою групою армій “Київ” фельдмаршала Г. фон Айхгорна, начальника Штабу німецьких військ в Україні В. фон Ґренера та гетьмана всієї України П. Скоропадського.
Для ліквідації трьох останніх осіб до Києва з Радянської Росії прибули есери-терористи: Г. Смолянський, Б. Донськой та І. Каховська. В Україні до них приєдналися українські есери М. Залужна, І. Бондарчук (Собченко) і член першого радянського уряду України, есер С. Терлецький.
Два місяці ця об’єднана терористична група готувала свій замах на німецького фельдмаршала Г. Айхгорна. 30 липня Б. Донськой одягнув плащ, до кишені якого поклав потужну бомбу. До місця атентату його супроводжували І. Каховська та С. Терлецький. Вони залишили Б. Донського наодинці у київському районі Липки на Печерську.
О 13:50 у поле зору Б. Донського потрапив фельдмаршал Г. фон Айхгорн у супроводі свого ад’ютанта, капітана В. фон Дресслера. О 14-й годині терорист миттєво кинув їм під ноги бомбу й стрибнув у заздалегідь заготовлений фаетон, але кобила, перелякана вибухом, не рушила з місця. Тоді Б. Донськой спробував утекти з місця злочину, однак час було втрачено – його оточили й заарештували солдати німецької варти.
Гетьман П. Скоропадський був приголомшений звісткою про замах на Г. Айхгорна. Згодом він згадуватиме про той день так: “30 липня за нов. ст. ми тільки що закінчили сніданок у саду, і я з генералом Раухом хотів пройтися по саду, що прилягає до моєго будинку. Не відійшли ми й декількох кроків, як пролунав сильний вибух неподалік від будинку. По звуку вибуху я зрозумів, що розірвалося щось подібне до сильної ручної гранати. Були вислані ординарці, які за хвилину повернулися і повідомили, що поблизу нашого будинку кинуто бомбу у фельдмаршала Айхгорна, що вертався до себе опісля сніданку, що він лежить на бруківці, вочевидь, тяжко поранений. Я та мій ад’ютант побігли туди. Ми застали дійсно тяжку картину, фельдмаршала перев’язували та укладали на ноші, поруч з ним лежав на інших ношах його ад’ютант Дресслер з відірваними ногами, останній, поза сумнівом, вмирав. Я підійшов до фельдмаршала, він мене впізнав, я потиснув йому руку, мені було надзвичайно шкода цього поважного старого… Я відчував, що його смерть тільки ускладнить становище в Україні”. Того ж дня помер ад’ютант фельдмаршала, капітан В. Дресслер, а о 10-й годині вечора скінчиться життя й самого Г. Айхгорна.
1 серпня було влаштовано прощання з фон Айхгорном і Дресслером у київській кірсі св. Катерини. Самого ж П. Скоропадського бойова група російських лівих есерів планувала вбити в момент, коли він виходитиме з церкви після відспівування Г. Айхгорна, проте на той час терористи ще не встигли виготовити нову бомбу, а вже наступного дня члени цієї бойової групи були заарештовані. Тіло фельдмаршала було того ж дня було відправлено до Берліна з київського вокзалу й 6 серпня поховано в столиці Німеччини на цвинтарі Інваліденфрідхоф.
10 серпня 1918 р. Б. Донського таємно судив німецький військово-польовий суд, що зібрався у в’язниці в Києві. У той же день при великому скупченні народу Б. Донського повісили у зашморгу зі скрученого дроту на телеграфному стовпі на Лук’янівській площі Києва. До його грудей був прив’язаний плакат із написом російською: “Вбивця фельдмаршала фон Айхгорна”. І. Каховську також схопили німецькі солдати. У вересні 1918 р. її засудили на смерть, проте за німецькими законами такий вирок жінці мав затвердити особисто кайзер. Вільгельм II так і не встиг цього зробити, адже був змушений зректися престолу у листопаді 1918-го року.
* Німецького посла в радянській Росії графа В. фон Мірбаха вбили російські ліві есери 6 липня 1918 р.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
