By 
В урядовому законопроєкті про адміністративно-територіальний устрій закладено норму, яка визначає, що містом може бути населений пункт, котрий має не менше 20 тисяч мешканців. Прийняття подібних змін до законодавства може не лише знищити самобутню маломіську культуру, але й серйозно вдарити по українській ідентичности, яка здебільшого й зосереджена в невеликих локаціях.
Коли маломіські та сільські терени перетворюються на депресивні райони, то можуть становити серйозну загрозу для країни. Виборці з цих теренів починають шукати виразника своїх інтересів у різноманітних популістах та інших шарлатанах. І якщо старі демократії уміють більш-менш справитися із таким ударом завдяки системі стримування та противаг, то країни на кшталт нашої переживають подібне куди болісніше.
Спочатку децентралізація видавалася справжньою точкою росту для невеликих населених пунктів. Проте вже невдовзі ситуація почала хилитися у зовсім інший бік. Після того, як значна частина фінансів залишалася на місцях, центральна влада радо скористалася із нагоди й перекинула на громади також величезний тягар різноманітних виплат, які мають здійснюватися із локальних бюджетів. Замість того, аби здійснити монетизацію пільг на національному рівні.
Окрім того, громадам ще й доводиться сушити голову, що зберегти – школи, садочки, бібліотеки, центри культури чи лікарні. І як потім виживати без установ, які довелося скоротити?
Окремої ж уваги заслуговує урядовий законопроєкт№2804 “Про засади адміністративно-територіального устрою України”. Він є важливим, адже визначає низку понять та порядок утворення, ліквідації, встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць та населених пунктів. Проте питання викликає його 10 стаття. Вона чітко визначає, що “…місто є населеним пунктом з переважно компактною забудовою, загальною чисельністю населення не менше ніж 20 тисяч жителів, на території якого розташовані промислові і переробні підприємства, підприємства комунального господарства, житловий фонд, та який має розвинуту соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру”. Для селища мінімальна кількість мешканців встановлена на рівні 5 тисяч. А це означає, що 797 міст та селищ втратять свій статус. Так,в Тернопільській области зостанеться лише три міста, а в Чернівецькій єдине – Чернівці.
Виходить, що Кабмін вважає абсолютно несуттєвим для міського статусу століття самоврядности, натомість визначає дуже важливим, аби на території розташовувалися промислові і переробні підприємства. Тож із 20 міст, котрі першими на теренах сучасної України отримали магдебурзьке та нюрнберзьке право, більшість має втратити міські права, а частина й поготів перетворитися на села (Глиняни, Белз). Та найбільшого удару таке рішення може завдати по малих історичних бурґах, які плекають свою маломіську культуру й намагаються промувати її за допомогою туризму.
Малі міста є осердям українства, адже всі мегаполіси, окрім Львова, зрусифіковані. Тож удар по маломіській культурі – це передовсім удар по українській ідентичности. Активна частина мешканців малих міст нерідко зостається в них через сентимент до тяглости традиції, що вони є міщанами в енному поколінні і мають своє старе родинне гніздо. Втрата статусу неодмінно потягне за собою відтік мешканців, адже вони не бачитимуть перспективи. Частина людей сприймає малі міста як перевалочні пункти на шляху із села до мегаполісів чи інших країн.
А ще ця втрата зумовить сильніше забуття та нищення пам’яток архітектури, що перебувають на території малих бурґів. Бо й зараз у тих просторах небагатьом у голові стежити за кам’яницями й бавитися з якимись реставраціями, коли можна все забити вагонкою чи пофарбувати в вирвиочні кольори. То що вже говорити про сприйняття деталей міської архітектури через призму села?
Як з цього вирватися?Основою цивілізованого суспільства зазвичай є середній клас – група небідних людей, які не залежать ні від держави, ні від власників підприємств. Для України наявність середнього класу є своєрідною подушкою безпеки, що не дозволяє їй скотитися до авторитаризму. Саме середній клас є одним із ключових рушіїв вітчизняних революцій.
Під час Революції гідности, коли тривав так званий етап Майдану-Січі, найбільшу частку (42%) серед учасників протестів становили мешканці невеликих міст. А це засвідчує високий запит на зміни та пасіонарну активність людей із цих територій.
Тож малі та середні міста потребують поштовху для розвою. Саме вони повинні стати осердям, тими точками, на яких тримається Україна. Опертям, що не дозволятиме змінити країні вектор руху. Сильні центри, але не надмірно, аби Київ міг контролювати ситуацію. Щоби без федералізації та міжусобиць, але й без авторитаризму. Така собі додаткова система стримування та противаг.
У малих містах потрібно плекати ідеї локальної ідентичности, їхній особливий міт, розвивати малий та середній бізнес (чудовим зразком могла би стати кооперація за лекалами Галичини від кінця ХІХ століття до міжвоєнного періоду), аби пересічним мешканцем невеликих населених пунктів став представник середнього класу. Але для цього потрібно, щоби жителі таких просторів хотіли залишатися в рідних бурґах, себто бачили для себе там якусь перспективу.
Децентралізація ж має орієнтуватися на створення потужніших малих центрів. Зараз вона перебуває на етапі укрупнення районів. І центрами багатьох із них роблять для чогось облцентри, хоча мали б делегувати се право старим історичним містам. Тут варто керуватися не лише бажанням оптимізувати державні витрати, а й необхідністю створити точки росту для історичних міст, які пронесли свою культуру крізь століття. На перспективу.
Якщо влада продовжуватиме в тому ж дусі знущатися над малими населеними пунктами, то невдовзі обрання Зеленського зможе видатися квіточками на тлі того, кого оберуть собі за виразника інтересів люди з теренів, що занепадають. Адже обрання Трампа в США, ПіСу в Польщі об’єднує не лише любов до популістських гасел. Вони прийшли до влади здебільшого завдяки голосам мешканців малих міст та сіл.
Уже кілька нардепів та експертів заявили, що докладуть зусиль до того, аби вилучити чи змінити норму про необхідну кількість населення для отримання статусу міста та селища перед другим читанням. Якщо цього не станеться й за законопроєкт проголосують в теперішній редакції – країна сама завдасть собі значної шкоди.
