Україна – кандидат у члени ЄС: геополітичні наслідки

Україна – кандидат у члени ЄС: геополітичні наслідки

23 червня 2022 року стало доленосним для України. Наша країна, яка десятиліттями мала євроінтеграційні прагнення, а сьогодні ціною життів своїх найкращих синів захищає європейські цінності, нарешті здобула офіційний статус кандидата в члени ЄС.

Спочатку Європарламент 529 голосами підтримав резолюцію з проханням надати Україні та Молдові статус кандидата на вступ до Євросоюзу. Тільки приблизно 45 депутатів, які мали певні проросійські симпатії, проголосували проти. У резолюції було зазначено, що це дуже важливе рішення для цих двох країн, яке відкриває перед ними великі перспективи, але вступ у ЄС є структурованим процесом, що вимагає системних змін від країн-кандидатів щодо реформування ключових сфер суспільного життя. Остаточне рішення про надання статусу ухвалив саміт країн ЄС.

На зустрічі розгорнулася дискусія щодо вступу до Євросоюзу деяких балканських країн, зокрема Чорногорії, Північної Македонії, Боснії і Герцеговини, Косова, які мають певні нерозв’язані проблеми з державами ЄС. Болгарія, наприклад, не дає дозволу на приєднання до Євросоюзу Північної Македонії через суперечку щодо історії та мови. Водночас інтереси Боснії і Герцеговини на цьому саміті активно лобіювала Австрія, закликаючи надати цій країні статус кандидата в члени ЄС. Проте інші держави об’єднання зазначили, що їм потрібно мати чіткі відповіді щодо успіхів БіГ на шляху євроінтеграції.

Водночас Євросоюз висунув Україні низку умов, які вона має реалізувати, щоб не втратити набутого статусу. Звісно ж, такого прецеденту ще не було, але якщо Україна взагалі нічого не буде робити, ЄС може скасувати її статус. Проте за даними багатьох експертів, зокрема президента Європейської Ради та очільниці Єврокомісії, Україна вже виконала приблизно 70 % своїх зобов’язань перед ЄС.

Поміж цих умов, наприклад, реформування судової системи, зокрема забезпечення прозорості відбору суддів Конституційного Суду, зважаючи насамперед на їхню доброчесність і професійні якості. До цього судді призначалися за квотним принципом: декілька від Офісу президента, декілька від Верховної Ради, декілька від з’їзду суддів. Тож доволі часто судді захищали не закон, а інтереси тих структур, які скерували їх до Конституційного Суду. У межах судової реформи ЄС вимагає також створити прозору процедуру відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради юстиції.

Суттєву увагу ЄС надає посиленню антикорупційної боротьби. Наприклад, Данія і Швеція навіть висловлювали побоювання щодо членства України в ЄС, оскільки ми маємо певні проблеми з реалізацією антикорупційної політики. Саме тому європейські країни вимагають призначити антикорупційного прокурора та розпочати конкурс на обрання нового директора НАБУ. ЄС також закликає посилити боротьбу з відмиванням грошей через прийняття відповідного законодавства. Доволі важливою є й системна реформа всієї правоохоронної галузі, оскільки Європейський Суд завалений скаргами українців на роботу вітчизняної правоохоронної системи.

До списку вимог входить також посилення боротьби з олігархами й реформа антикорупційного законодавства з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії. Одним із важливих побажань ЄС є вдосконалення законодавства про ЗМІ в контексті збільшення самостійності та незалежності медіа, зважаючи на Директиву ЄС про аудіовізуальні медіапослуги. Євросоюз також вимагає покращити законодавство про нацменшини. Це побажання Угорщини, яка постійно критикує Україну за недостатню увагу до угорської національної меншини в Закарпатті чи навіть її дискримінацію.

На виконання всіх цих вимог потрібен деякий час, до того ж реалізувати їх в умовах війни буде непросто. Єврокомісія не вказує жорстких термінів, але висловлює побажання, щоб Україна зробила це впродовж року.

Отже, з погляду геополітичних наслідків здобуття Україною й Молдовою статусу кандидата в члени ЄС означає остаточний розпад радянського простору. Росія вважала, що може спокійно перекроювати карту Європи і відроджувати СРСР, але зараз вона переконалась у тому, що жодна європейська країна не підтримує цих ідей. Навіть держави ОДКБ, які раніше повністю залежали від Москви, сьогодні стають щораз більш самостійними.

У геополітичному плані ЄС укотре продемонстрував, що він відіграє ключову роль на Європейському континенті. Хоча серед європейських країн були симпатики Росії, рішення щодо України показало, що для всіх держав Європи ключовими є європейські цінності, права і свободи кожної людини, суверенітет і територіальна цілісність кожної країни, а не питання користі чи геополітичних інтересів. Тож Росія остаточно стратегічно програла, а скоро програє й тактично на полі бою.

Надання Україні статусу кандидата – це нова ера для ЄС. Євросоюз нарешті перестав боятися Росії й показав, хто справжній господар у Європі. Виграє від цього рішення і США, які зацікавлені в посиленні України й активному входженні її в європейську спільноту.

Дещо неоднозначно поставилася до цього Великобританія, яка нещодавно вийшла з ЄС. Вона пропонувала створити союз Польщі, України і Британії чи взагалі відродити концепт “Міжмор’я”, щоб протидіяти російській експансії й послабити певною мірою вплив Берліна та Парижа. Але британці також розуміють важливість ЄС для України й України для ЄС, оскільки Україна увіллє свіжу кров у європейську спільноту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.