By 
У найближчій перспективі членство у Північноатлантичному союзі Україні, очевидно, не “світить”. На заваді стоять бюрократичні перепони як з боку НАТО (вимоги і стандарти), так і окремих його учасників, а також страх членів Альянсу перед Росією, від енергоресурсів якої вони залежать.
Усе це спонукає Україну до пошуку нових ефективніших об’єднань, менш забюрократизованих і більш рішучих як у сфері зовнішньополітичних відносин, так і в наданні збройної відсічі агресорам. Очевидно, у світовій спільноті постає потреба формування нового НАТО, що не займалося б проблемами захисту “зажирілих котів”, а реально впливало б на геополітичний контекст розвитку європейського континенту.
Імовірно, новий “Вашингтонський договір” буде укладено у США під час наступного саміту G7. Америка як господар заходу зможе сформувати порядок денний зустрічі на власний розсуд, і одним із пунктів обговорення, можливо, буде нове НАТО.
Активна діяльність у цьому напрямку уже ведеться. 21 серпня цьогоріч президент США Д. Трамп та очільник Румунії К. Йоганніс обговорили на зустрічі співпрацю в рамках Альянсу та збільшення кількості американських військових на румунській території. Клаус Йоганніс заявив, що Румунія хоче мати більше військових в мультинаціональному підрозділі і повітряній поліції. Він також підкреслив, що обговорив з Д. Трампом питання безпеки в Чорному морі і зміцнення східного флангу НАТО.
У червні цього року лідера США відвідав також президент Польщі А. Дуда. Доречно зазначити, що це вже другий візит очільника РП до Вашингтону за останній час (попередня зустрічі лідерів двох держав була у вересні 2018-го). Така “частота”переговорів свідчить про високий рівень двосторонніх відносин між Польщею та США, оскільки Трамп рідко приймає тих самих гостей двічі на рік.
На цьогорічній зустрічі президент Америки підтримав ініціативи Варшави, зокрема сторони підписали важливий і водночас “розпливчастий” документ про військову співпрацю в рамках не тільки НАТО, а й двосторонніх відносин, що передбачає розміщення на території Польщі “приблизно 1 тис.” американських військових “у найближчому майбутньому”, яке в договорі не було визначено.
Отже, згодом Польща матиме на своїй території понад 6 тис. союзних військових, половину з яких становитимуть американці. Цілком можливо, що їх перекинуть до РП з інших країн ЄС (очевидно, з Німеччини), або ж у Польщу відправляться американські військові-учасники операцій на Близькому Сході, в Афганістані тощо.
Чи запросять Україну до нового НАТО? Ймовірно, ні. Та чи так це? Нині триває підготовка до можливої американо-української зустрічі у вересні 2019 р.Зеленському та Трампу варто обговорити питання членства України у новому ймовірному Альянсі. Якщо ж така ініціатива не знайде підтримки в Білому домі,Київ може розраховувати на надання Україні статусу основного союзника поза нинішнім НАТО[1].Така практика існує і прикладів її є достатньо. Зокрема 1 серпня цього року союзником США стала Бразилія. Наступними у списку кандидатів є Україна, Грузія і Молдова.
Співпраця у цьому форматі передбачає можливість спільних ініціатив у сфері оборони та військових досліджень. До того ж основні союзники США мають доступ до обмежених видів озброєння. І це не літаючий чи повзучий металобрухт для парадів, а сучасна зброя, демонстрація якої вже є фактором стримування агресора.
Статус основних союзників США нині мають 18 країн. У 1989 році список відкрили Австралія, Єгипет, Ізраїль, Південна Корея і Японія. За каденції Білла Клінтона до переліку ввійшли Йорданія, Нова Зеландія і Аргентина; за правління Джорджа Буша-молодшого – Бахрейн, Філіппіни, Таїланд, Кувейт, Марокко і Пакистан, а також де-факто Тайвань; під час президентства Барака Обами – Афганістан і Туніс. І ось нещодавно Дональд Трамп вніс до переліку Бразилію.
Як бачимо, союзники у США дуже різнорідні. Єдине, що їх об’єднує – відсутність членства в НАТО. Одні країни увійшли до списку ще тоді, коли була військова загроза з боку Радянського Союзу, інші здобули прихильність Білого дому завдяки боротьбі з ісламізмом (наприклад, Єгипет). В Японії та Південній Кореї також розміщені американські військові бази. У випадку з Бразилією критеріями відбору стали особисті вподобання Д. Трампа, якому імпонує антикомуністична позиція президента Жаїра Болсонару. Хоча й перспектива масштабних військових закупівель американської зброї теж багато значить.
Україна стала претендентом на отримання статусу основного союзника США поза НАТО у 2014 році з ініціативи тодішнього президента Петра Порошенка. Невдовзі після цього Верхня палата Конгресу США ухвалила законопроект під назвою “Акт підтримки свободи України-2014”. Окрім надання статусу основного союзника США, документ передбачав передачу Україні озброєння. Однак тодішній очільник Америки Барак Обама відмовився надати Україні спецстатус.
Повторна спроба увійти до списку основних союзників відбулась у 2017 році, коли український парламент надіслав до Білого дому відповідне звернення. Результату довелось чекати кілька років. 31 травня 2019 року посольство України в США повідомило про те, що у Палаті Представників Конгресу США було представлено законопроект “Про надання підтримки Україні для захисту її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності”. У ньому, зокрема, йдеться і про внесення України до списку основних військово-політичних союзників США.
Варто зазначити, що статус союзника не зобов’язує Америку захищати державу в разі нападу третіх країн, але і не обмежує в такій допомозі. З цього боку можливість отримати американське озброєння за скороченою процедурою може суттєво зміцнити обороноздатність нашої країни. До того ж несуперечливість статусу особливого союзника США не заважає Україні вступати до Альянсу, якщо раніше не виникне нове НАТО.
Отже, статус основного союзника США надасть Україні військово-політичну вигоду й допоможе стати сильнішим гравцемна міжнародній арені. Однак питання про визнання Вашингтоном України як союзної держави поки залишається відкритим.
[1]Основний союзник поза НАТО – це країна, що не має членства в Альянсі, однак взаємодіє із США у військовій і стратегічній сферах.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
