By 
У червні 2018 року Всесвітня організація інтелектуальної власності і низка дослідницьких центрів-партнерів випустили Глобальний інноваційний індекс розвитку 126 країн світу. Україна зайняла в рейтингу 43-тє місце.
Глобальний інноваційний рейтинг щороку складає Корнельський університет, школа бізнесу INSEAD і Всесвітня організація інтелектуальної власності. Він складається з 80 індикаторів, які оцінюють 126 країну. Рейтинг тлумачить поняття “інновації”через інститути, людський капітал, дослідження і розробки, інфраструктуру та ринковий потенціал. На думку упорядників рейтингу, результат інноваційної діяльності – це не лише технологічні нововведення, але і продукти креативної діяльності.
У рейтингу країни розділені на три категорії – лідери, процвітаючі та аутсайдери. При розподілі аналітики беруть до уваги розмір ВВП на душу населення при оцінці впливу на нього інноваційних ринків.
Всесвітня організація інтелектуальної власності також додатково складає рейтинг 100 провідних світових інноваційних кластерів – міст чи агломерацій, що концентрують максимальну кількість учених і винахідників. За даними рейтингу, інноваційна діяльність розподіляється географічно нерівномірно.
Цьогоріч патентну статистику, яку використовували й для розрахунків попереднього рейтингу, доповнили даними щодо наукових публікацій, прив’язаних до адреси відповідних заявників. Патентна статистика складена на основі заявок Договору про патентну кооперацію. За 2012-2016 рр. усього надійшло 1 млн заявок від 2,8 млн заявників. За той ж період у WOS було опубліковано 8,5 млн статей від 22,5 млн авторів. Враховувались лишепублікації з напряму “науки і технології”(без соціальних і гуманітарних наук). Критерієм, що дозволив виділити великі концентрації учених і винахідників, була щільність адрес заявників: мінімум 4,5 тисячі заявників на територію радіусом 15 кілометрів.
Інноваційні кластери
Загалом аналітики виявили 198 інноваційних кластерів, топ-100 з яких розташовані в 28 країнах. До першої п’ятірки ввійшли Токіо-Йокогама, Шеньчжень-Гонконг, Сеул, Сан-Хосе-Сан-Франциско, Пекін. США займає першу сходинку за кількістю інноваційних кластерів. Їх в Америці аж 26. Наступними є Китай (16) та Німеччина (8). По 4 кластери у Великобританії та Канаді. А от в Японії всього три кластера, але один з них є лідером рейтингу.
Аналітики зауважили кореляцію між кількістю публікацій і патентів у виділених кластерах. Наприклад, Токіо-Йокогамма – займає першу сходинку за кількістю патентів і другу за публікаціями. Ейндховен має максимум патентів з відносно слабкою науковою результативністю, а Тегеран навпаки. У країнах із середнім доходом результативність науки в середньому перевершує продуктивність патентної діяльності.
Проти минулого року відбулось зрушення в розподілі сфер за кількістю патентів. Тепер лідером стала фармацевтика, що є основною галуззю у 22 кластерах. Наступними є інформаційно-комунікаційні та медичні технології.
Головною сферою рейтингової боротьби стала комерціалізація: наскільки країнам удається наростити кількість патентних заявок і патентів. Очевидно, що для цього потрібна не лише наукова перевага, але і можливості для швидкого і ефективного втілення нововведень у продукти, а також зручність виходу на міський, національний і міжнародний ринки.
Україна у Глобальному індексі інновацій
Лідером рейтингу знову стала Швейцарія, індекс якої становить 68,40 бала. Наступними є Нідерланди, Швеція, Великобританія, Сінгапур, США, Фінляндія, Данія і Німеччина. Топ-10 замикає Ірландія (57,20). Індекс України цьогоріч становив 38,52 бала, що дозволило їй піднялась у рейтингу на 7 сходинок та потрапити в топ-50 країн. Ми обійшли Таїланд, В’єтнам, Росію, Чилі, Молдову, Румунію й Туреччину.
У категорії “людський капітал і дослідження”(освіта, дослідницькі й академічні ресурси) Україна посіла 43 місце, “витонченість бізнесу”(патенти, інтелектуальна власність, працевлаштування жінок і нацменшин, умови праці тощо) – 46, “знання і технології”– 27, “креативність” – 45. Найнижчі показники Україна має за параметрами “витонченість ринку”(кредити, інвестиції, конкуренція) – 89 місце, “інфраструктура”(доступ до урядових сервісів, вартість ресурсів, показники енергозбереження) – 89 й “інституції”(регуляторна політика і умови ведення бізнесу) – 107 місце.
Отже, інноваційність української економіки продовжує зростати. У рейтингу за 2017 рок Україна займала 50 місце, у 2016 році – 56, у 2014 – 63. Упродовж останнього десятиліття українці зареєстрували більше 140 тис. патентів на винаходи й моделі. Це рівень Польщі, яка, на відміну від нас, є частиною Євросоюзу, має вчетверо більшу економіку і державні програми з підтримки розвитку інновацій.
До того ж винахідники з України були авторами й співавторами понад 4600 патентів і заявок на патенти за кордоном, зокрема спільно з Bayer, BASF, Dupont, General Electric, Qualcomm, Samsung, Syngenta тощо. Найчастіше українські громадяни реєструють патенти у сфері будівництва, фармацевтики, медицини, металургії й транспорту.
В Україні дуже широкі можливості для інновацій, і законодавство їх зовсім не обмежує. Закон “Про наукову і науково-технічну діяльність”надав університетам – одним з головних джерел патентів в Україні – право організовувати господарські співтовариства (спін-офи) й отримувати доходи від інтелектуальної власності, яку вони створюють. Бізнес-структури також можуть вкладати гроші в співтовариства. За словамипредставника юридичної компанії DLA Piper, яка брала участь в створенні звіту, в американських університетах у такий спосіб комерціалізуються майже 40% винаходів. Водночас права на технологію залишаються в навчального закладу, а спін-оф ліцензує цю технологію.
Чому ж, маючи людській потенціал та ефективне законодавство, Україна досі не здійснила інноваційний прорив? Шлях від винаходу до інновації потребує процесу впровадження або комерціалізації. І саме це є слабким місцем української інноваційної екосистеми. У розвинених країнах у кожному навчальному чи науково-дослідному інституті є підрозділи, що займаються патентуванням і продажем ліцензій. Наприклад, Ізраїльський науково-дослідний інститут ім. Вейцманаотримує віддержави приблизно такі ж кошти, як Національна академія наук України, але це лише 25% його бюджету. Ще три чверті – це доходи від продажу патентів і ліцензій на розробки інституту[1].
У конкурентному світі виграє той, хто швидше і краще продає свої розробки. А для ефективної комерціалізації винаходів потрібна відповідна система. В Україні ж уряд, університети, корпорації, венчурні інвестори і сервіс-провайдери не лише мають низький розвиток, але й проблему взаємодії між собою. В українському уряді немаєструктури, що відповідала б за розвиток інновацій, як Israel Innovation Authority в Ізраїлі.
З іншого боку, бізнес не чекає державних дозволів і намагається самостійно побудувати хоч би окремі елементи. Наприклад, в Україні відкриваються інноваційні парки, які забезпечують резидентів не лише сучасною інфраструктурою, але й знаннями, міжнародним досвідом, зв’язками і доступом до капіталу. Попри те, що в інноваціях ми поки аутсорсери, згодом Україна зможе перейти на вищий рівень.
[1]Пивоваров Ю. Чего не хватает Украине для прорыва
