Українська армія – back in the USSR

Українська армія – back in the USSR
Тепер уже можна з упевненістю сказати, що реформованої армії в Україні не буде. Міноборони вважає зміни непотрібними. Скасовуються навіть уже проведені реформи. Адаптацію ЗСУ до стандартів НАТО зупинено. Міністр оборони Андрій Таран підписав наказ № 106, що скасовує попередній наказ № 141 від 29 березня 2019 року, яким обумовлювалася зміна структури військового керівництва за стандартами НАТО. Така трансформація дозволила би краще координувати спільні операції разом із військами блоку, а згодом – інтегрувати ЗСУ в НАТО.

За офіційною версією наказ № 141 скасовано, бо все, що в ньому прописано, уже реалізовано. Але це не так. Для повного виконання наказу необхідно внести зміни в 15 законів, Кабмін мав прийняти ще понад 20 актів, які досі перебувають у розробці. У радянські часи такі дії називали терміном “вредительство”, адже на виконання скасованих програм уже використані чималі кошти, які тепер можна вважати викинутими в смітник.

Реформи згортають, а армію намагаються поставити в жорсткі рамки, коли військовослужбовець повністю залежний від керівництва й сильно ущемлений у правах. Доказом цього є нещодавній указ президента “Про внесення змін до Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України”, який відразу викликав обурення у військових і наразі бурхливо обговорюється в соцмережах.

Якщо раніше в Положенні йшлося, що “у разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади, вони призначаються на нижчі посади (але не більше, як на один ступінь, чи за їх згодою більше, ніж на один ступінь)”, то за новими правилами будь-якого військового можуть перевести на нижчу посаду без його згоди. Тобто фактично командира бойової бригади, який, наприклад, не схвалює розведення в зоні ООС, можуть зняти з керівництва та відправити кудись у тил на лейтенантську посаду.

Якщо військовому, який не подобається начальству, залишається кілька років до пенсії, його можуть загнати на нижчу посаду, де відповідно менша зарплатня, з врахуванням якої йому згодом і будуть виплачувати пенсію.

Армійця можуть відірвати від сім’ї та перевести на другий кінець країни, і бачити рідних він буде тільки під час відпустки. Раніше можна було відмовитися від такого переведення, зараз – ні. Звісно, у новому документі сказано, що це лише на час особливого періоду. Але особливий період у нас розпочався у 2014 році, й невідомо, коли він закінчиться.

Окрім того, змінено також порядок надання відпусток за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Раніше військовий міг отримати оплачувану відпустку на лікування після важкого поранення на строк до чотирьох місяців. У новому документі цей пункт виглядає так: “В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець…”

У Міноборони також повідомили, що більше не будуть платити грошову винагороду за підписання першого контракту, натомість збільшать виплати за укладення другого та третього договорів. Наразі в армії суттєво не вистачає військових, але здається, що нові люди там більше не потрібні. Потрібні слухняні та готові на все.

На армії почали економити. Раніше військовослужбовець раз на рік міг звернутися за матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових проблем. Кошти надавались у розмірі місячного забезпечення, тобто 10-15 тис. грн. Зараз ця допомога визначається на рівні місячного окладу, а це 530-1500 грн. Звісно, за ці гроші жодні соціально-побутові проблеми вирішити неможливо.

Додаємо сюди ще й скасування реформи харчування та повернення до радянських норм. За стандартами старої системи меню військових могло складатись із 40 найменувань продуктів. За новою – із 400. Скасовуємо 400 найменувань, повертаємо 40. Психологічно-моральний стан військових у світлі останніх подій важко назвати високим. Усе це скидається на спланований підрив боєздатності армії.

Про це ж свідчить і ситуація в оборонпромі. На початку року журналіст Юрій Бутусов писав, що планується згортання української ракетної програми, розвиток якої може реально стримати російський наступ. Ідеться про комплекс “Нептун”, створений для знищення кораблів противника, а також комплекс “Верба” з дальністю ураження 120 км.

Тоді секретар РНБО Олексій Данилов спростував цю інформацію, запевняючи, що ракетні програми будуть і надалі фінансуватись без змін. Однак уже через кілька місяців керівництво Павлоградського хімічного заводу заявило про можливу зупинку підприємства, яке виробляє ракетне паливо для вищезгаданих та багатьох інших ракетних комплексів. 

“ПХЗ зараз в критичному стані – з початку року ми не отримуємо фінансування, в держоборонзамовлення 2020 року на нас і на реалізацію програм підприємства гроші досі не передбачені. Фінансування заводу зупинено, ми були змушені звільнити від початку року 687 людей. Якщо гроші не надійдуть найближчим часом – звільнимо ще 190. Питання, навіщо і скільки буде коштувати державі відновлення виробництва?” – сказав директор заводу Леонід Шиман виданню “Цензор.нет”.

Отже, зважаючи на всі перераховані чинники, оновлення та підняття боєздатності ЗСУ найближчим часом годі очікувати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Армія зупиняє реформу харчування та повертається до довоєнної системи “Наші котики” – сміхотерапія