By 
Коли Росія проголосила себе самостійною і вийшла зі складу СРСР, вона забрала всі активи наддержави, назвавши себе її правонаступницею. Зрозуміло, що зі “спадщиною” Кремль перейняв від СРСР і певні обов’язки. Однак якщо Росія є правонаступницею Союзу, то який же статус решти колишніх республік?
Радянська держава мала величезну власність за кордоном, ринкової вартості якої й досі ніхто не оприлюднив. Таємницею для “рівних серед рівних” залишаються й баланси Держбанку, Гохрану, Зовнішекономбанку СРСР, Міжнародного інвестиційного банку та багатьох закордонних установ, що були на той час у радянській власності. Значну частину союзної скарбниці становили активи алмазного фонду і валютного запасу СРСР.
Ще в Декларації про державний суверенітет України було проголошено право нашої держави на частку загальносоюзного багатства, яка, за підрахунками спеціалістів, становить 16,37%. На той час Москва із зрозумілих міркувань не оприлюднювала інформації щодо активів і, очевидно, не зробить цього й у майбутньому. Натомість Росія демонструвала неабияку готовність сплатити радянські борги, що наприкінці 1991 р. становили 81 млрд доларів. До того ж СРСР заборгував США 800 млн доларів за ленд-лізом, країнам Ради економічної взаємодопомоги – 17,3 млрд перевідних рублів, а загальна сума кредитів, отриманих радянськими підприємствами й організаціями, становила 1 млрд доларів.
Отже, здавалося б, усі мають бути вдячні Росії за її турботу. Щоправда, СРСР не тільки позичав гроші у інших країн, але й сам був кредитором. Зокрема, борги іноземних держав Радянському Союзу становили 74 млрд доларів і 47 млрд перевідних рублів. Цікаво, що станом на 1 грудня 1991 р. 1 долар коштував 56 копійок, а кожен перевідний рубль містив 0,987412 г чистого золота.
Зрозуміло, Москва переконувала, нібито ці позики вже ніколи не вдасться повернути, тому на них, буцімто, не варто розраховувати. Сьогодні ж відомо, що не всі боржники СРСР були безнадійно неплатоспроможними: дехто з них повертав позику не грішми, а товарами, послугами, укладанням договорів на розробку корисних копалин із російськими підприємствами тощо. Згодом багато західних компаній-кредиторів захотіли перекупити в Росії її боргові права щодо деяких держав, винних Радянському Союзу.
Сьогодні РФ вільно оперує цими можливостями у своїх інтересах, тоді як Україна залишилася ні з чим. Хоча, за підрахунками фахівців, українська частка в боргах Радянському Союзу становить 13,5 млрд доларів і 2,8 млрд перевідних рублів, в активах – 12,1 млрд доларів, 7,8 млрд перевідних рублів, 42,1 тонни золота, а також майна за кордоном на 600 млн рублів. Хоча ми не можемо перевірити російські дані про наявність у золотому запасі СРСР лише 259 тонн золота, як і оцінку майнових об’єктів за кордоном, – вона подана за балансовою, а не ринковою вартістю, що значно знижує зазначені 3,5 млрд рублів, – усе ж зрозуміло, що Москва привласнила величезні кошти.
Майже всі держави СНД піддалися тиску Кремля щодо “списання” активів і боргів, окрім України. Депутатам ВРУ вистачило здорового глузду не ратифікувати відповідну угоду. Однак тоді для цього питання ще не прийшов час. Україна не висунула Росії претензій, намагаючись не дратувати “північного ведмедя” перед вирішенням інших проблем, пов’язаних із розподілом Чорноморського флоту, з укладанням Великого договору, з делімітацію кордонів тощо.
Як бачимо, українські очікування на справедливий поділ власності СРСР не справдились, та не варто опускати рук. Історичний досвід свідчить, що з допомогою міжнародних судів можна домогтися компенсації за втрачені активи.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
