By 
До численних таємниць російсько-української війни, здається, додалася ще одна. 5 грудня наші літальні апарати вразили військові бази агресора, розташовані в його глибокому тилу. Військові експерти поки що стримані у своїх коментарях. Обережно кажуть, що це “дія на межі можливостей”. Адже загальноприйнятим фактом вважалося, що Україна не має зброї, здатної вражати компактні об’єкти (невеликі міста) на відстані 700–800 км. А тим більше долати під час цього ешелоновану систему російської ППО та здійснювати ураження на рівні із сучасною високоточною зброєю.
Відповідно, першою реакцією мілітарних пабліків був пошук чогось такого українського, що технічно могло б долетіти до “Дягілева” й “Енгельса”. Військові експерти згадали про “хорватський епізод” 10 березня цього року. Тоді на територію Хорватії, поблизу Загреба, впав реактивний безпілотний апарат (БПЛА) Ту-141 “Стриж”. Наші цей епізод не коментували. Російські оглядачі акцентували на тому, що “Стриж” буцімто був озброєний авіаційною бомбою. Що перед тим, як впасти, він пролетів над територіями Угорщини й Румунії і що українська армія є єдиною у світі, на озброєнні якої і нині перебувають Ту-141.
А ще вказувалося, що базуються вони в районі селища Раухівка в Одеській області, де ще до повномасштабного вторгнення, за даними росіян, була дислокована українська 321-ша окрема ескадрилья безпілотних літаків-розвідників.
Згідно з відкритими довідковими джерелами, безпілотний літак-розвідник Ту-141 спроєктувала конструкторська група Георгія Гофбауера з ДКБ “Туполєв” у другій половині 70-х років. Серійно його виробляв до 1989 року Харківський авіаційний завод.
Було побудовано півтори сотні Ту-141 кількох модифікацій. БПЛА важить 5400 кг, завдовжки 14 метрів, розмах його крил – майже 4 метри. Оголошена дальність польоту – до 1000 км. Турбореактивний двигун КР-17А (неекономний, з куцим ресурсом і достатньо примітивним навіть як на 70-ті роки дозвуковим повітрозабірником) забезпечує “Стрижу” крейсерську швидкість 980 км/год. Практична висота польоту Ту-141 – 6000 м, корисне навантаження – 250 кг. Його головним призначенням є стратегічна фоторозвідка. За радянських часів (та й у 90-ті) на ці БПЛА встановлювали громіздкі плівкові фотоапарати з потужними об’єктивами та високою роздільністю. Після фотографування цілей та повернення “Стрижа” на базу плівки виймалися з дюралевого черева Ту-141, проявлялися та відправлялися на стіл штабних офіцерів корпусного та армійського рівня.
Можна, звичайно, припустити, що кілька екземплярів Ту-141 замість розвідувального фаршу спорядили фугасами та переробили на ударні БПЛА. Також можна припустити, що замість застарілої системи наведення на ці апарати встановили сучасні системи навігації. Проте від такої модернізації старенький Ту-141 не став ані літаком-невидимкою “Стелз”, ані високоточною зброєю. Також технічно неможливо, щоб його навчили літати в режимі обгинання рельєфу місцевості, тобто на висотах від 30 до 150 метрів, що забезпечує сучасним крилатим ракетам і БПЛА відносну радіолокаційну “невидимість”.
Західні експерти, аби зійшлися кінці з кінцями, припускають, що десь у кущах біля російських аеродромів сиділи українські диверсанти-розвідники, які забезпечили фінальне наведення “дубових” Ту-141 на конкретні цілі. Але тут виникають нові запитання. Невже ці розвідники наводили БПЛА за допомогою радіозв’язку? А може, вони повісили на бомбардувальники Путіна “маячки” чи лазерні відбивачі? Знову щось не в’яжеться.
Хай там як, але перший висновок із цього всього очевидний: якщо насправді опорні російські стратегічні бази були уражені старими радянськими БПЛА, побудованими чотири десятиліття тому, то тотальна деградація охопила не лише піхотні і бронетанкові з’єднання ворога, але й Повітряно-космічні війська. Що їх, до речі, звично розглядати як “силовий хребет” не лише Збройних сил федерації, але й самої російської державності.
Зрештою, цьому не варто дивуватися. Згадаймо, як простенький український кустарний дрон пролетів над Севастопольською бухтою та вразив штаб Чорноморського флоту. Й уся зенітна потуга, що намагалася йому завадити, нічого не змогла вдіяти.
Але повернімося до подій 5 грудня. Дехто з військових оглядачів припускає, що атака українських дронів була комбінованою. Що в ній брали участь не лише Ту-141, а й нові БПЛА, появу яких на полі бою вже кілька місяців анонсують речники Укроборонпрому.
Перші згадки про те, що в Україні розробляють чи то ударні дрони, чи то крилаті ракети, здатні досягти Москви, з’явилися ще чотири роки тому. Вони супроводжувалися ностальгійними й багатозначними екскурсами в радянське минуле. Нагадуваннями про те, що серійні Х-55, родоначальники сімейства радянських і російських крилатих ракет стратегічної дальності, були вперше побудовані не де-небудь, а в українському Харкові. І лише 1986 року їхнє виробництво за рішенням Москви було перенесене до російського Кирова (нині – Вятка).
Попри інтригуючі анонси, до початку повномасштабного вторгнення жодного боєздатного українського БПЛА далекої дії так і не з’явилося. Можна припустити, що з розробленням цих дронів сталася та сама історія, що й із виробництвом в Україні 152-мм снарядів. Що махрова корупція, яка квітнула в оборонній галузі, успішно “освоїла” й ті гроші, які призначалися для розроблення стратегічних ударних озброєнь. Можливо, колись, у майбутньому, ми дізнаємося правду про це фіаско та почуємо прізвища тих, хто за нього відповідальний. Поки що ж можемо лише констатувати: Україна не мала нічого, щоб відповісти на перші сім масованих ракетних обстрілів, як і на решту немасованих. Власних стратегічних ракет у нас не було, а Захід як не давав нам таких систем, так і не збирається їх давати.
І лише в жовтні, два місяці тому, після сумної історії з іранськими “шахедами”, нам таки дали надію: вітчизняні ударні БПЛА з дальністю 1000 км уже розроблені, доведені до стадії виробництва й невдовзі почнуть завдавати ударів по ворожих тилах. А за кілька днів до атаки на російські аеродроми до цієї інформації додали, що успішно завершені льотні випробування ударних дронів далекої дії, здатних доправити до цілі 75 кг вибухівки.
Власне, саме ця інформація і породила припущення низки експертів про комбіновану атаку, яка була не лише прощальним виступом Ту-141 на стратегічній арені, але і блискучим дебютом нових українських БПЛА далекої дії, фінальні випробування яких, здається, вирішили поєднати з повноцінною бойовою роботою.
А дехто припускає, що Ту-141 взагалі тут ні до чого. Що це лише вигадка російського пропагандона Михайла Каца, який керується тією логікою, що українці взагалі не можуть мати нічого свого, оригінального, а лише експлуатують залишки радянської техніки на штиб давно застарілого творіння Гофбауера. Можливо, всю бойову роботу виконали нові дрони. І ніхто зараз не може гарантувати, що в Україні розроблений лише один тип дронів. Може, для атак на глибокі російські тили вже використовують два нові типи БПЛА далекої дії, один із яких ніяк не анонсований.
Адже креативні спроможності українців завжди недооцінювали. І якщо цю креативність повністю вивільнити з-під відвічного ярма корупції, ми зможемо дивувати світ.
