By Сучасна українська естрада почала формуватися ще у 90-их роках минулого століття, але ми досі відчуваємо вплив на неї радянського минулого. Українські співаки, щоби підвищити рейтинг, обов’язково додають до свого репертуару кілька пісень російською. Таке намагання русифікувати український шоу-бізнес є елементом кремлівського постмодерного панславізму, культуртрегерством і спробою нав’язати нам міф про те, що без Росії Україна не є самодостатньою.
Це твердження російської пропаганди спростував Володимир Івасюк, довівши, що українська естрадна пісня є незалежною й конкурентоспроможною! Чи не це стало справжньою причиною вбивства талановитого українця, який не боявся радянської машини й совкових комплексів?
Однак це про часи минулі, коли гурти ще співали українські народні пісні. Сьогодні ж усе, що має помітку “народний”, є для нас старомодним. Тому в сучасному шоу-бізнесі звичним явищем стала російська пісня. Репертуар українських естрадних співаків умовно поділяється на три види: український, російський та змішаний (пісні російською, українською та англійською мовами). Зірки, як правило, надають перевагу змішаному типу, щоби репертуар подобався ширшій аудиторії.
В Україні є багато талановитих виконавців, що перемагають на міжнародних естрадних конкурсах. Однак на шляху до світового ринку український шоу-бізнес натикається на низку перешкод. Зокрема, представники російської пісенної індустрії нав’язують міжнародній спільноті думку, що українська естрада поки перебуває на початкову етапі свого розвитку, тому й не може конкурувати з європейською. Московські ідеологи натякають, що українцям варто “перейняти” досвід російської естради, щоби зайняти гідне місце у Європі, тобто “злитися” з російською культурою, втративши свою національну ідентичність. За маскою “дружби” криється постмодерний естрадний панславізм, за яким українці повинні розвивати свою музичну індустрію за російським сценарієм. Щоби створити єдину “слов’янську естраду” під егідою російської, виник фестиваль “Слов’янський базар”, який фінансують московські імперіалісти. Такі “невинні”проекти зомбують молодь, нав’язують думку про те, що український естрадний продукт – це тільки різновид російського. Насправді ж ми повинні пишатися пісенною спадщиною народу і творчістю українських композиторів, адже все це є частиною національної ідеї.
В українській музичній індустрії процвітає піратство, авторські права незахищені; виконавці не зважають на війну, а продовжують гастролювати Росією, щоби досягти більшої популярності; та й сучасні українські пісні не мають глибоких думок, а це знижує суспільну планку. До того ж держава не підтримує своїх естрадних зірок на належному рівні, адже розкручування національного продукту – це справа становлення позитивного іміджу країни. Мистецтво естрадної пісні, класичної музики, театрального мистецтва – це форма нашого патріотизму, частина національної ідеї, нашої гордості.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
