By 
Ми не знаємо, що буде. Ми не знаємо, коли воно буде. На війні «що» і «коли» дуже відносні поняття. Українці попри всі жахіття війни вірять в майбутнє. Але яке майбутнє? Про це думати зараз важко, ми всі втомилися від думання – «що ж тепер». Але про це думати треба, бо це складова думок про перемогу. Тому я у своїх роздумах про ситуацію, в якій ми всі опинились, йду від зворотного: від найгіршого до найбільш прийнятного (про найкраще і не згадую, мабуть, через глибоко приховані забобони), від найзагальнішого до конкретного.
Отже, що коїлось у світі до (задовго до) повномасштабної воєнної агресії Росії проти України? Планета перенаселена, кліматичні зміни вже набрали небезпечних обрисів, екологічна ситуація в загрозливому стані. Брак води, їжі, новітні епідемії, переселення народів – уже реальність; стихійні лиха епічних масштабів, війни за ресурси, різноманітні геноциди, багатомільйонні жертви – похмурі перспективи майбутнього. А попри все це – поглиблення прірви між багатими й бідними, владою і громадянами, елітами і простолюдом, сильними і слабими, впливовими і безпорадними etc.
Проблема в тому, що ті перші вже давно не відповідають таким поняттям, як аристократія, шляхта, рицарство, люди честі, «божі обранці». Вони не мають поняття гідності, відповідальності чи «страху божого». В погоні за збагаченням і владою для них не існує моральних бар’єрів. Але й здоровий прагматизм чи раціональне мислення також, здається, відсутні. Коли з одного боку порівняно невелика група людей «колекціонує» мільярди доларів, а з іншого – мільярди людей не мають що їсти й пити, не мають, де жити, то це рано чи пізно має закінчитись глобальною трагедією. Хтозна чи війна в Україні не є її початком, або ж, принаймні, останнім «анонсом».
Але не можна забути і про тих других. Так звана проста чи пересічна людина надто часто і навіть з задоволенням віддавала свою долю в руки різним очевидно аморальним і виразно небезпечним типам чи групам відвертих негідників. За красиві й брехливі обіцянки – згода на обмін своїх громадянських прав на харчові пайки, невеликі купюри чи інші «бонуси». Промислове і продуктове перевиробництво у парі зі зниженням якісних стандартів викликало з темних глибин людського єства стихію нестримного споживацтва – бездумного, безкритичного, безсенсовного. А це, в свою чергу, породило моральний релятивізм, інтелектуальне лінивство, псевдо-релігійну забобонність, заздрісну хтивість, любов до дармівщини і схильність до шахрайства.
Масова, зазвичай добровільна де-інтелектуалізація, тобто охоча відмова від потреби самоосвіти та розвитку власної особистості в обмін на поширеність масового quasi-культурного та анти-інтелектуального продукту, на доступність технічних засобів, які заміняють потребу розумових зусиль, що призвело до агресивного безкультур’я, демонстративної вульгарщини, а також до неадекватної оцінки дійсності, до помилкового трактування минулого, до безглуздого бачення майбутнього.
Тому тим першим, що без морального гальма, було легко опанувати тих других, котрі без клепки в голові. А разом з ними і всіх нас. Так, різні путіни не проростали б на здоровому ґрунті. Але проросли. І тепер всім доведеться платити – українцям першим і найвищу ціну. Та як би там не було, але з цієї кризи світ мав би вийти оновленим і оздоровленим, більш справедливим і більш раціональним. І, надіймось, що це буде наш світ.
