Українці та росіяни: у боротьбі за культурну ідентичність

Українці та росіяни: у боротьбі за культурну ідентичність
Зіткнувшись із російською агресією, українці почали шукати свої корені, повертати вкрадені імперіалістами культурні надбання. Процес відновлення духовної та матеріальної спадщини, зокрема й пісенного фольклору, є одним із важливих кроків на шляху до створення української модерної нації та пошуку власної культурної ідентичності.

Пісню “Ой, мороз, мороз” помилково вважають російською народною. Солістка Воронезького хору Марія Морозова-Уварова стверджувала, що написала цю композицію для виконання в дуеті зі своїм чоловіком, а тоді відмовилася від прав на неї. Насправді пісня була відома у Вінницькій області ще в 1900 році, а в Росії стала популярною лише в 1954 році, і на той час уже зазнала суттєвих змін. Відомості про цю композицію містяться в збірнику “Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні”. Нещодавно гурт “MniShek” відновив оригінальний текст та записав осучаснену версію народної пісні.

Популярний російський романс “Вот кто-то с горочки спустился” є адаптованою версією української композиції ХІХ століття “В саду осіннім айстри білі”. У “Збірнику українських народних романсів” 1961 року пісня названа народною, оскільки про автора її слів і музики нічого невідомо. Згодом радянський композитор Борис Терентьєв “написав свій відомий романс”, який часто співають Наталя Корольова та Надія Кадишева. До слова, Борис Терентьєв народився в Києві, проте більшу частину свого життя прожив у Росії й нічого українського в собі не мав. За цю вкрадену пісню композитор отримав низку нагород від радянської влади.

Білогвардійська композиція “Поручик Голицын” базується на українській пісні “Друже Ковалю”, яку в 1949 році написав повстанець Микола Матоля. Бандерівський романс переклали російською і в 1977 році виконали в Одесі як білогвардійський. Однак дослідники пісенної спадщини білої гвардії стверджують, що до 70-х рр. цієї композиції в джерелах не було.

Пісня “Любо, братці, любо”належить до періоду визвольних змагань. Дослідники вважають, що вона стала символом анархістів, а свою популярність здобула через Нестора Махна. Натомість росіяни стверджують, що цю пісню в 1783 році написали донські козаки, які, зауважу, тоді ще розмовляли українською. Російський текст композиції містить у собі українізми, як-от “порубаних”, “куля”, “тужить”, що не були притаманні російському народному фольклору.

У 90-х роках ХХ ст. гучний скандал виник навколо української народної пісні “Плаття твоє із ситцю” або “Губи твої, як маки”, що була популярна як весільна обрядова композиція. У 1992 році гурт “Ненсі” із Костянтинівки Донецької області використав мелодію та фрагменти тексту української народної пісні, створивши свій хіт “Дым сигарет с ментолом”.  У 1996 році і група, і пісня стали популярними у Росії. На закиди про плагіат соліст колективу Анатолій Бондаренко намагався довести свої права на композицію, та врешті визнав, що переробив її з української народної пісні.

Це лише кілька прикладів крадіжок української культури. Якщо глибше дослідити російський фольклор чи естраду, то ми знайдемо ще не один такий випадок. Окрім того, пісні донських і кубанських козаків варто вважати українськими, оскільки вони містять багато українізмів, нехарактерних російським народним пісням, а також описують особливості українського національного мислення й побуту.

Цю думку підтримував і російський журналіст та письменник Олександр Тверський: “Українці й росіяни – це два різні народи. Тільки морально сліпалюдина може цього не помічати. Ті, хто стверджують зворотне, – або недоумкуваті, або хворі державною лихоманкою. Часом це збігається, й у таких випадках медицина вже нічого не вдіє. А про те, що ці народи по-різному звуться, мають різні мови й різний культурний пласт, – я навіть говорити не хочу”.

О. Тверський стверджував, що пісенна творчість українців відрізняється від російської. Головними мотивами багатьох українських композицій є любов до батьківщини, ніжні почуття й повага до батьків, зокрема матері. Характерна ознака української пісенної спадщини – європейська орієнтація, а російської – агресія до всього чужого, гегемонія та домінування над іншими народами, протиставлення всьому світові. Душа українця прагне волі, натомість росіянин намагається виправдати внутрішнє рабство.

“У цих народів різний менталітет. Різна доля. Різні пріоритети. Їх треба порівнювати, але ніколи не можна прирівнювати! А ви спробуйте вирватись із лап кровожерної імперії, що не першу сотню років намагається позбавити вас ідентичності й перетворити на свою колонію. Спробуйте скинути із себе більшовицьку пошесть, що твердо оселиласьу людському розумі. Це майже неможливо. Й Україна робить і зробила майже неможливе”, – стверджував О. Тверський.

Ми зіткнулись із проблемою культурної ідентичності й намагаємось повернути вкрадені московитами надбання, зокрема фольклорну спадщину – народні пісні. Перед дослідниками та інтелектуалами стоїть важливе завдання – відновити та популяризувати українську народну творчість, щоби наступне покоління виросло в правдивій культурній ідентичності та любові до рідної землі.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ