В атмосфері антисемітизму та нетерпимості: про серіал “Паризька поліція 1900”

В атмосфері антисемітизму та нетерпимості: про серіал “Паризька поліція 1900”
На початку лютого цього року відбулася прем’єра французького серіалу “Паризька поліція 1900”, створеного телеканалом Canal+. Із Сени виловлюють валізу з рештками тіла молодої жінки, яку важко ідентифікувати. Це стає початком вельми заплутаного розслідування. Молодий інспектор Антуан Жюен докладає багато зусиль, аби з’ясувати правду та знайти вбивцю. Проте деякі старші колеги намагаються скерувати слідство в інший бік та якомога швидше закрити справу. Згодом стає зрозуміло, що жорстока кримінальна історія пов’язана з політикою та вельми впливовими посадовцями.

Президент Франції раптово помирає – це призводить до загострення боротьби за владу. Водночас усі державні структури, зокрема й поліція, просякнуті корупцією, а рівень злочинності в столиці стрімко зростає.

Тлом сюжету є реальні історичні події, зокрема й голосна справа капітана Альфреда Дрейфуса, офіцера французького генерального штабу, єврея за походженням, якого за наклепом, унаслідок упередженого та сфальсифікованого розслідування, а потім і судового процесу звинуватили й засудили як німецького шпигуна. Але перипетій справи Дрейфуса немає в жодному кадрі, процес є тільки фоном.

Справа Дрейфуса розколола французьке суспільство. Серед населення зростають антисемітські настрої, які розпалюються численними правими друкованими виданнями. Нестабільною ситуацією всередині країни скористалися різноманітні угрупування й політичні рухи, які активізували свою діяльність, планують об’єднатися, інспірувати антисемітські погроми, а згодом здійснити державний переворот і захопити владу. Аби запобігти безладу й перевороту, подолати зростання злочинності в столиці, на посаду префекта паризької поліції знову призначають амбітного Луї Лепіна, якого свого часу відправили у відставку.

Отже, “Паризька поліція 1900” – це безумовно глядацьке кіно, гостросюжетний детективний серіал із добре вибудуваною драматургією й характерами персонажів, знятий у стилі нуар.

Політична нестабільність у країні дуже чітко показує мотивацію багатьох персонажів фільму: хтось антисеміт просто за переконаннями, інші вправно користуються цим задля здобуття посад чи влади, а хтось відверто на цьому заробляє, навіть зізнаючись, що нічого проти євреїв не має. Усі події серіалу розгортаються на початку XX століття – той період історії людства заведено вважати добою славетних відкриттів, бурхливого й нестримного поступу науково-технічного прогресу. На сайті BBC дуже влучно подана ідея фільму: “Кожна золота доба має темний бік. Чи переможе світло? Злочин і гріх, гламур і репресії в місті в часи зламу”.

Цікаво, що історичне тло “Паризької поліції 1900” нагадує інші реальні події, які почалися в Києві в березні 1911-го, сто десять років тому. Йдеться про не менш голосне й резонансне розслідування, відоме як справа Бейліса. Працівника контори цегляного заводу, не надто заможного та релігійного Менахема Менделя Бейліса звинуватили в ритуальному вбивстві 12-річного учня Софійського духовного училища Андрія Ющинського.

Слідство й судовий процес, що тривали аж до жовтня 1913 року, також спричинили бурхливі суперечки в пресі, стали свідченням корупції в Російській імперії, керівні кола якої відверто підтримували антисемітизм. Щоправда, тут не йшлося про змову правих задля здійснення державного перевороту.

Попри те, що подробиці справи Бейліса доволі відомі, навколо історії досі циркулює чимало чуток і міфів, особливо під час круглих річниць тих сумних подій. Як і справа Дрейфуса у Франції, процес Бейліса спричинив розкол у суспільстві, особливо серед інтелігенції – про це є чимало свідчень. Добре відому й усталену ще з радянських часів версію знаходимо у Вікіпедії: “Спроба звинувачення в особі Бейліса всього юдаїзму була сфабрикована царською юстицією для гальмування в країні демократичних реформ і мобілізації реакційно-консервативних кіл. Сфабриковані звинувачення мобілізували на їх відсіч широкі кола української та російської демократичної громадськості”.

Але є й інші джерела. Зокрема, в надзвичайно цікавій і ґрунтовній статті Міхаеля Дорфмана “Кривавий наклеп” (“Кровавый навет”) подається докладне “співвідношення сил” у двох непримиренних таборах – серед тих, хто підтримував обвинувачення, і тих, хто захищав Бейліса. Згідно з розвідкою Дорфмана, з обох боків були ті, кого можна зарахувати до лібералів чи реакціонерів. Наприклад, Бейліса захищали відомі люди, які ніколи не приховували своїх антисемітських чи шовіністських поглядів, а натомість на протилежному боці чимало було тих, хто мав усталену репутацію ліберала й прогресивної людини.

Не менш цікавою є історія спроб зняти ігровий фільм про справу Бейліса, тут знаходимо хіба згадки про дві стрічки: “Таємниці Києва, або Справа Бейліса” (1914), яку зняв уродженець Миколаєва Йосип Сойфер, а також фільм 1917-го “Процес Бейліса”, відомий також під назвою “Віра Чебиряк” – його створив у Києві режисер Микола Брешко-Брешковський. Стрічку зняли з прокату після кількох показів чи навіть одного, визнавши “недопустимою”. Картина збереглася частково.

Хоча в усіх підручниках з історії радянських часів ішлося про те, що справа Бейліса інспірована царським режимом, кінематографісти до цієї теми не зверталися. Це може здаватися дивним, адже в ті часи створювалося багато стрічок, у яких засуджувалася ідеологія царизму та гноблення народів у Російській імперії. Й ось стовідсотково потрібна і важлива тема, до того ж не заборонена для висвітлення. У чому ж причина? Схоже, пояснити це дуже просто – варто лише згадати про численні негласні прояви антисемітизму, які офіційно подавалися як боротьба з “безрідними космополітами” чи з “пропагандою сіонізму”.

У 2019 році стало відомо, що російський актор Сергій Безруков ініціює створення фільму про процес Бейліса, режисером якого має стати його дружина Анна Матісон. Сам він планує зіграти адвоката. Праві шовіністичні ЗМІ одразу відгукнулися на це очікуваною реакцією: мовляв, готується “чергова фальсифікація”. Чи просувається робота над проєктом – невідомо.

Сподіваємося, що згодом про процес Бейліса знімуть ігровий фільм в Україні. Тема має неабиякий потенціал, адже тут і соціальна драма, і водночас детективна історія. Проте зрозуміло, що такий проєкт потребує великого бюджету, до того ж у Києві важко знайти відповідні локації, бо місто відтоді дуже змінилося.

Зрештою, минуло також чимало часу, поки нарешті з’явився фільм Романа Поланського “Офіцер і шпигун” (2019), де вдалося адекватно втілити історію Дрейфуса. Стрічка здобула багато міжнародних нагород. Серіал “Паризька поліція 1900” також мав прихильність глядачів, і це стало одним із чинників того, що його продовжили на другий сезон.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Герої та негідники в часи революції: “За жменю динаміту” Фільму “Вестсайдська історія” – 60