By 
Кажуть, що одного з американських генералів запитали: “Яку б зброю ви назвали ідеальною для війни в українських степах?” Не задумуючись ані на секунду, він відповів: “Warthog!”
Це англійська назва африканського бородавника – виду дикої свині, визнаного естетами від зоології “найпотворнішою” копитною твариною. Тож гумористи з американських військових назвали цим словом літак, що також – як на мене, абсолютно безпідставно – здобув славу найпотворнішого з крилатих апаратів US Air Force.
Насправді він зовсім не потворний. Навіть навпаки. Міцно збитий, з двома рознесеними на пілонах броньованими “бочками”, де сховані двигуни. З кабіною, обкладеною товстими титановими плитами. З коротким тупим “рильцем” восьмиствольної гармати.
На світанку його військової кар’єри, 3 квітня 1978 року, Пентагон присвоїв літаку інше, більш благородне ім’я – Thunderbolt, “удар грому”. Але якщо армія хоче, щоб її улюбленець А-10, її безвідмовна робоча конячка, найнадійніший і найпотужніший за всю історію світової авіації повітряний штурмовик, називався “свинею”, він так і зватиметься. І це також визнання. Адже рити так, як робить це дика свиня, не вміє ніхто. “Летючий бородавник” також “риє”. От лише “викопує” з поля бою не корінці, не жуків і не трюфелі, а ворожу бронетехніку.
Ще за часів В’єтнамської війни американська армія потребувала ефективного літака безпосередньої авіаційної підтримки. Такого собі “крилатого танка”, здатного раптово нападати й годинами патрулювати у фронтовій зоні. Накривати ворога зливою снарядів або ж точно кидати здоровенний фугас. А ще він мав би вміти атакувати ракетами різних типів, нести контейнер із розвідувальною апаратурою або засобами радіоелектронної боротьби, без втрати боєздатності витримувати десятки попадань ворожих ракет і снарядів та надійно захищати свого пілота від усіх бойових несподіванок. “Свинка” все це вміє.
Вона воює і вдень, і вночі. Підкрадається до ворожих позицій на висоті в кількадесят метрів. Ширококрилим привидом виникає з-за горбистого пасма і зносить ворожу оборону. Ламає не лише лабіринти з окопів і землянок, але й бетонні ДОТи, збройні бункери, закопані в землю танки та замасковані командні пункти. Проноситься над розгромленими позиціями та зникає так само раптово, як і з’явилася.
Цей унікальний літак фактично було спроєктовано “навколо” 30-міліметрової супергармати GAU-8 Avenger завважки майже дві тонни. Вона має магазин барабанного типу, що містить 1174 набої. Кожен із них здатний непоправно скалічити танк на дистанції до 7 кілометрів. Гармата може робити 4200 пострілів на хвилину. Тобто здатна за кілька секунд перетворити ворожі БТР, БМП або МТ-ЛБ на великі дірчасті терки.
Але найстрашніша зброя “свинки” – не гармата, а керовані ракети “повітря-поверхня” AGM-65 Maverick та AGM-114 Hellfair. Те, що в публікаціях називають “високоточною зброєю”. “Хелфайр” вражає ціль надзвуковими струменями розжареної до рідкого стану міді. Навіть без прямого попадання, діючи на відстані двох метрів від людини, ці потоки розжареного металу завдяки ефекту надзвукової хвилі здатні відірвати руку разом із плечем.
Очевидці ракетних ударів з А-10 під час боїв із талібами у 2009 році розповідають, що на пустельних афганських дорогах після атак AGM-114 залишалися лише обсмалені сандалі повстанців. А ще “наче відрізані” копита їхніх верблюдів.
А там, де гармата й ракети не здатні пробити потужних укріплень, до інструментарію “свинки” додаються не менш високоточні бомби з лазерним наведенням LJDAM та Mk82. Навіть командні бункери, захищені кількома метрами залізобетону та сталевими плитами, вони пробивають наскрізь, до скельної основи. До того ж точність бомбового ураження таких об’єктів досягає кількох десятків сантиметрів.
А ще А-10 Warthog відомий своєю витривалістю. У квітні 1995 року “свинки” 442-го авіаційного крила американських повітряних сил патрулювали небо Боснії, “закриваючи” його для дій сербської авіації та знищуючи протиповітряну зброю агресора. За 300 бойових вильотів пілоти А-10 зафіксували понад 40 атак із ПЗРК “Стріла” радянського виробництва (росіяни іноді застосовують його й тепер, у дні путінської агресії в Україні). Але жодного серйозного пошкодження ці атаки не завдали. Протиракетні системи “свинок” та їхня потужна броня виявилися нездоланними для “стріл”.
Один з А-10 під час бойового вильоту в районі Сараєва дістав понад 50 пошкоджень, втратив один двигун і частину крила. Проте зміг повернутися на базу і здійснити кероване приземлення. Що свідчить щонайменше про серйозне резервування його ключових систем життєзабезпечення.
А ще раніше, під час операції “Буря в пустелі” (1991), працьовиті “свинки” зробили 8755 вильотів, напрацювали в небі 19 546 годин, знищили 1106 іракських вантажівок, 987 танків, 926 польових артилерійських систем, 501 БТР, 249 командно-штабних машин, 96 радіолокаторів, 72 бункери, 51 установку ракет Р-17, 500 позицій зенітної артилерії, 8 складів ППМ, а також збили в повітряних боях два гелікоптери. Така ефективність А-10 Warthog зробила його фаворитом американських, британських і німецьких військових планувальників.
У війні із Саддамом Хусейном 2003 року західні союзники пустили в дію аж 60 “свинок”. Попри системний опір іракців, усі А-10 виконували поставлені перед ними завдання, випустивши за всю кампанію 311 597 снарядів. Водночас ворогу вдалося знищити лише один Warthog. Його збили зенітники з корпусу елітної Республіканської гвардії в районі багдадського Міжнародного аеропорту. Кажуть, що за допомогою ЗРК із родини “Куб”.
І нині ці ефективні бойові машини стоять на озброєнні US Air Force. Але суттєва їх частина, кілька сотень штурмовиків модифікацій А-10А, А-10С та ОА-10А, виведена в резерв і зберігається на консервації. Передання їх ЗСУ разом із відповідним озброєнням жодним чином не послабить оборонних спроможностей першої армії світу. А також не призведе до витоку секретних технологій, адже технічне начиння Warthog уже давно не належить до переліку критичних військових таємниць.
Американські аналітики вважають, що поява А-10 у театрі російсько-української війни може відіграти не меншу роль, аніж застосування проти агресора далекобійних реактивних систем залпового вогню. Ці аналітики передбачають, що “свинки” здатні успішно виконувати функцію стрижневих машин фронтової авіації навіть тоді, коли ворожі позиції щільно захищені не лише “стрілами” та “іглами”, але й потужними ЗРК типів “Тор” і “Бук”.
Під питанням залишається лише політична воля американського керівництва, яке, з одного боку, демонструє послідовну військову підтримку України, а з іншого – шукає компромісні лінії, які б дали агресору змогу відповзти до свого лігва без кардинальної поразки. Якби не ці пошуки, українські степи побачили б багато тієї легендарної техніки, зокрема, й летючих “свинок”, що десятиліттями забезпечувала (та й досі забезпечує) глобальне домінування держави, яку створили Вашингтон і Франклін.
Будемо сподіватися, що військова логіка врешті-решт переможе логіку реалполітики.
