By 
Нещодавно президент України Володимир Зеленський затвердив Стратегію національної безпеки, розроблену експертами Національного інституту стратегічних досліджень. Хоча відповідно до закону “Про національну безпеку” президент мусів погодити її впродовж перших 6 місяців своєї каденції, документ був представлений аж через рік після його вступу на посаду.
Упродовж незалежності було прийнято три Стратегії національної безпеки України. Перша з них розроблена й реалізована ще за часів Віктора Ющенка. У ній йшлося про основні загрози і виклики, які стояли перед Україною в той період, а також було задекларовано курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію.
Під час президентства Віктора Януковича ця Стратегія була скоригована. На початку каденції Янукович продовжив закладений Ющенком курс на євроінтеграцію, але наприкінці правління після зустрічі з В. Путіним, який надав йому 3 млрд доларів фінансової допомоги, тодішній президент України різко змінив зовнішньополітичні пріоритети й заявив про тісну інтеграцію з РФ. Таке рішення Януковича спричинило масові протести українців, що переросли у Євромайдан.
Наступну Стратегію затвердив Петро Порошенко у 2015 році. У ній увага зосереджувалася насамперед на захисті суверенітету й територіальної цілісності України під час гібридної агресії з боку Росії. Зокрема, там ішлося про ключові загрози у військовій, політичній, інформаційній, економічній, енергетичній та інших галузях в умовах анексії Криму та збройного протистояння на Донбасі.
За словами експертів, найновіша Стратегія, яку нещодавно прийняв президент Зеленський, є об’єктивною, чіткою та системною. Документ націлений на досягнення миру та захист прав і свобод людини та громадянина України. Як зазначено в стратегії: “Ми творимо Україну вільною, заможною, безпечною державою, де панує право, де держава захищає громадян і суспільство, де кожен може реалізувати свої таланти і здібності, де люди дихають чистим повітрям, п’ють чисту воду та з якою пов’яжуть долю наші діти й онуки”.
Серед ключових загроз, що розглядаються в документі – прагнення Росії дестабілізувати ситуацію в Україні. У Стратегії зазначені основні сценарії розгортання подій на Сході, найперший із них – підтримання Росією постійного напруження на Донбасі для послаблення політичного, економічного та військового становища України чи для імплементації окупованих територій до складу України на вигідних для Росії умовах, як-от проведення місцевих виборів без звільнення цих територій від проросійських найманців та сепаратистів. Повномасштабне військове вторгнення Росії на територію України автори документу вважають малоймовірним.
Росія в документі названа країною-агресором, а російська влада в окупованому Донбасі та Криму – окупаційною. Це дещо відрізняється від риторики чинного президента та його оточення, які намагаються не вживати щодо Росії жорстких визначень. Окремо в Стратегії згадується Крим, окреслюються шляхи його деокупації та реінтеграції.
На думку експертів з Національного інституту стратегічних досліджень, документ є доволі продуманим і послідовним. Його реалізація буде сприяти захисту національних інтересів та подоланню багатьох загроз в сфері національної безпеки.
