By У 2003 році молодий амурський тигр, який мав дезорієнтований вигляд, забрів до російського села поблизу китайського кордону. Науковці з Товариства охорони природи дали йому заспокійливі засоби й збагнули, що він захворів собачою чумкою – це вперше таку хворобу виявили в дикого тигра. Тигрячий “нульовий пацієнт” помер через шість тижнів – пише Рейчел Ньювер у журналі Scientific American.
Відтоді собача чумка, невиліковна вірусна хвороба, яка зачіпає чимало різних видів м’ясоїдних тварин, поширюється й серед підвиду амурських тигрів на далеких східних околицях Росії. Нові сучасні аналізи вказують на те, що якщо вірус і далі буде передаватися, то може винищити ключову популяцію тих котячих, що опинилися під загрозою. Однак дослідження показали, що цей ризик можна зменшити, вакцинуючи тигрів.
“Ми виявили, що вірус чумки може дуже сильно вразити популяції диких тигрів, особливо менших видів”, – говорить Мартін Гілберт, ветеринарний лікар диких тварин і епідеміолог із Корнелльського університету. Він є головним автором дослідження, результати якого було опубліковано в Proceedings of the National Academy of Science USA. Гілберт додає, що під загрозою можуть опинитися також невеликі популяції інших вразливих видів.
Щоб передбачити довготермінові наслідки чумки, група змоделювала динаміку хвороби у двох найбільших популяціях тигрів, які налічують приблизно 500 і 30 тварин відповідно. Науковці виявили, що у випадку менших популяцій чумка збільшує ризик вимирання тигрів на 65 % впродовж найближчих 50 років, тож це є вирішальним чинником для відновлення популяції цих тварин у Північно-Східному Китаї.
Порівнюючи генетичні секвенції вірусу, що викликає це захворювання, у різних видів, науковці також дійшли висновку, що тигри заражаються чумкою передусім від інших диких тварин, тож вакцинація домашніх собак, яких часто вважають головними носіями вірусу, не є достатньою. Але вакцинування хоча б двох тигрів на рік у малій популяції під час рутинних моніторингових дій зменшило б ризик вимирання групи на 75 %.
“Я вважаю, що вакцинація проти чумки є, без сумніву, важливою у випадку підтримання невеликих ізольованих популяцій, які наражені на ризик, таких, як ті, що були описані на східних околицях Росії, – каже Ед Ремсі, почесний професор зоологічної медицини з Університету Теннессі, який не брав участі в цьому проєкті. – Дослідження продемонстрували, що вакцина є безпечною, а досвід з азійськими левами в Індії доводить, що навіть неповна програма вакцинації може запобігти смертям”.
Однак нелегким може виявитися отримання фінансової підтримки. “Чимало осіб, які ухвалюють рішення про диких тварин, усе ще мають багато сумнівів щодо ефективності вакцинації як знаряддя захисту, – каже співавторка досліджень Сара Клівленд, спеціалістка на пенсії з ветеринарної хірургії та порівняльної епідеміології з Університету Глазго. – Ми сподіваємось, що наше дослідження відповість на деякі сумніви, пов’язані з науковими суперечностями. Але тут, як і у випадку із сумнівами щодо вакцинації людей, є чимало дезінформації й цілком необґрунтованих застережень щодо загроз, пов’язаних із захистом тварин, які живуть у дикій природі”.
