By Веселка виникає в результаті розкладання сонячного світла в спектр завдяки його заломленню, відбиттю і дифракції мікрочастинками води, які перебувають у повітрі. У процесі створення веселки беруть участь сонце, вода і повітря – найнеобхідніші стихії для життя на планеті. Тому веселку можна вважати символом життя на Землі.
Християнська концепція створення світу стверджує, що людина є вінцем творіння. Однак насамперед Бог створив природу. І якщо людина через свої діяння далеко відійшла від Творця, то природа, до якої ще не дійшла руйнівна рука, є первозданною. Тому, якщо ми хочемо краще пізнати Бога, варто навчитись чути і бачити його послання – різноманітні природні явища, зокрема веселку.
Спостерігаючи неймовірну атмосферну красу, народи Землі містифікували веселку, вважали її найбільшим проявом Божої любові і милосердя до людини. Стародавні слов’яни бачили у ній небесний міст, яким ангели сходять на Землю. У християнстві веселка є символом Божого прощення людства і запорукою того, що більше не буде всесвітнього потопу. В стародавній Греції вона була символом богині Іриди, посередника між богами Олімпу і людством. У скандинавських міфах веселка була дорогою із землі на небо; в Китаї – це небесним драконом, союзом неба і землі, знаком, що об’єднує головні енергії інь і ян.
Першим матеріальне пояснення веселці дав Аристотель. Він не міг зрозуміти її реальну фізичну природу, тому вважав, що це атмосферне явище є чимось на кшталт міражу. Науково обґрунтувати веселку намагався персидський вчений-астроном Кутбу ад-Дін аш-Ширазі ще в 13 ст. Згодом, у 17 ст., хорватський архієпископ і вчений Марк Антоній де Доминіс збагнув, що веселку створює сонячне світло, яке заломлюється мікрочастинками води в атмосфері.
Найчастіше ми спостерігаємо класичний різновид веселки у вигляді дуги, однак існують і рідкісні форми цього явища: перисті хмари можуть створювати вогняну веселку, схожу на різнобарвне полум’я. Таке рідкісне явище можливе за певних умов: сонце повинно бути вище 60о над горизонтом, а хмари складатися з шестикутних кристаликів льоду, розташованих так, щоб сонячне світло падало на вертикальні грані кристалів. Зенітна дуга є ще рідкіснішим явищем. Вона виглядає як частинка перевернутої класичної райдуги і спостерігається тільки в зеніті. Доволі часто можна побачити сонячний ореол –веселку навколо сонця.
Більше 10 років тому на Київщині мені пощастило спостерігати оптичний феномен, про який не вдалося знайти інформації навіть в мережі. Я назвав його Боже око. Опівдні влітку, коли сонце було майже в зеніті, на небі виникло дивовижне візуальне явище, яке за формою нагадувало справжнє око, де зіницею було сонце, сонячні промені створювали рогівку, а дві дугові райдуги – повіки. Згодом на тому місці, де я побачив це явище, з’явилося коло польових квітів рожевої конюшини.
Викликати веселку може не тільки пряме сонячне світло, але і відбите від повного Місяця. Тому вночі за певних умов можна побачити й місячну веселку. А ще райдуга буває взимку: коли сонце доволі низько над горизонтом, в морозну погоду зрідка можна спостерігати вертикальну веселку.
Релігійний реформатор 16 ст. Томас Мюнцер, який боровся за позитивні зміни в церкві, обрав веселку своїм символом надії, почіпивши її на свій стяг поруч з фразою “Слово Бога вічне”. У 1925 році прапор з зображенням веселки став символом Міжнародного кооперативного альянсу, засновник якого, відомий французький економіст Шарль Жид, вважав райдугу символом єдності в різноманітті. А вже у другій половині XX століття веселка стала символом молодого громадського руху за мир, прихильники якого пропагували свободу, гармонію й любов між всіма народами Землі. А стяг з веселкою і написом “PACE” став міжнародним прапором миру.
Минулого року в день католицького Різдва Київ осяяла яскрава веселка – це знак підтримки Господа та впевненості, що з Україною все буде Добре.
