Від Парацельса до наших днів (частина 2)

Сьогодні у класичній медицині ефективно використовують різноманітні технічні пристрої, а в нетрадиційній – біоенергетичні способи оздоровлення. Часом кваліфіковані лікарі, що мають біоенергетичні здібності, несвідомо сполучають класичну і нетрадиційну медицину. Однак чи можна досягнути кращих результатів лікування, якщо поєднати ці методи навмисно?

Відомо, що людський організм на 70-80% складається з води, що має особливу впорядкованість молекул і називається когерентною, або структурованою. Така вода має високий ступінь сприйняття і перевипромінювання слабких полів. Наприклад, потік електромагнітної енергії в кілька мкВт/м², що проходить через когерентну воду, дає таку ж внутрішню щільність енергії, як потік в декілька сот Вт/м², що впливає на звичайну воду. Отже, енергетичний рівень живої клітини більше підвищиться від помірного біоенергетичного впливу, ніж від сильного медичного. Ба більше, при достатній потужності електромагнітна енергія може зруйнувати структуру внутрішньоклітинної води, суттєво зменшити її чутливість до слабких впливів, зокрема до тонких ефірних космічних енергій. Тому оскільки майже всі сучасні фізіотерапевтичні прилади працюють на сильних електромагнітних і магнітних полях, їхнє поєднання з біоенергетичним впливом не є надто ефективним.

Тоді чи можна побудувати фізіотерапевтичні прилади зі слабким енергетичним впливом, що не руйнуватимуть когерентність внутрішньоклітинної води? Хоча таке завдання є доволі складним, останнім часом почали з’являтися електромагнітні пристрої біорезонансної мікрохвильової терапії, інформотерапії тощо. А як щодо приладів, які працюють на полях неелектромагнітної природи?

Першим такий пристрій створив психоаналітик Вільгельм Райх. У 40-х роках ХХ століття він виявив тонку космічну енергію, яку назвав “оргоном”. Спочатку науковець вважав, що цю енергію випромінює тільки живий організм, але потім довів, що “оргон”, як і “ефір”, проявляється всюди і впливає на все живе на Землі. Вчений переконував, що у світі є низка проявів, які неможливо пояснити у межах теорії електромагнітної енергії, наприклад, вплив “магнетизму” тіла, який використовують багато лікарів.

Райх вважав, що зовнішня “оргонна” енергія простору керує внутрішньою і стимулює організм. Ця ідея цілком збігається з твердженнями Парацельса і Месмера про планетарний вплив на життя. Райх сконструював спеціальний оргонний акумулятор, що “завантажував” у внутрішню ємність природну ефірну енергію, яка, досягнувши певної концентрації, починала інтенсивно надходити в тонке тіло людини і впливати на його енергосистему. Це посилювало всі життєві процеси організму. Прилад успішно допомагав навіть при складних захворюваннях. Його ефективно застосовують й дотепер у багатьох країнах світу, іноді разом з біоенергетичними методами лікування.

Біоенерготерапевти часто використовують додаткові методи впливу на пацієнта, наприклад, літотерапію, металотерапію, фітотерапію та гомеопатію. Оскільки природа енергій спільна, цілитель може модулювати енерго-інформаційний вплив слабоенергетичного пристрою, налаштовуючись на кожного пацієнта окремо.

Засновником сучасної слабоенергетичної терапії неелектромагнітного походження є професор Геннадій Сергеєв. Його біогравітаційні пристрої: рідкокристалічний стимулятор, гравітон, структуратор, гідросоленоід, ефективно використовують в медичних центрах. Усі вони побудовані на основі рідких кристалів, синтезованих з холестерину. На думку вченого, пристрої є своєрідними концентраторами біогравітаційних хвиль, які підтримують життя на Землі. Усі прилади професор Сергеєв реалізував лише в Україні.

Цікавими є також розробки українців з Лабораторії фіто-інформаційних технологій (Київ, Чікаго), які ґрунтуються на тому, що все живе на Землі стимулюється і керується ефірними енергіями, які випромінює Сонце, Місяць і планети. Цю енергію з потрібними для життєдіяльності людини параметрами акумулюють тварини, рослини, мінерали і метали, у яких її можна концентрувати. Однак, на думку вчених, для цього не варто використовувати мертвих тварин.

Різні рослини концентрують ефірні енергії з особливими параметрами, бо на них “впливають” різні планети. Тому необхідно використовувати певну кількість рослин, щоб змоделювати енергію, яка допоможе всьому організму. Лікарські рослини, окрім біохімічних, мають ще й енерго-інформаційні властивості, і саме тому концентрують найбільш сприятливу енергію для певного органу. На основі цих досліджень, Лабораторія фіто-інформаційних технологій розробила низку слабоенергетичних пристроїв: фітотрон, фітоаквакор, енергостимулятор, тощо. Вони є дієвими як у домашньому, так і шпитальному застосуванні.

Ефективність цих пристроїв полягає у свідомому поєднанні і взаємодоповненні слабоенергетичної дії приладу і біоенергетичного впливу цілителя. Крім того, для застосування тонких полів ефірної природи пацієнт повинен мати своєрідний психологічний настрій для сприйняття енергій. Значно краще такий стан можуть викликати представники нетрадиційної і народної медицини.

Отже, енерго-інформаційна концепція розвитку науки, яка була притаманна нашим далеким пращурам, починає відроджуватися. Однак які виклики та небезпеки вона у собі приховує? І як розвиватиметься сучасна медицина під тиском біоенергетичних методів оздоровлення?