By 
Багато з нас відзначали тепер Великдень за юліанським календарем. Тож можна сказати, що всі ми щойно з-за святкового столу, за яким, окрім споживання їжі і трунків, говорилося про рецепти і традиції, про вакцинацію й холодну весну, можливо, і про те, що Путін цього разу не посмів напасти і відступив. Але найменше говорилося про Воскреслого. Воно ніби і зрозуміло – що тут багато говорити, усе й так ясно. А от і ні. У цьому питанні сьогодні значно менше ясного, ніж, скажімо, десять років тому.
Поки в нас фарбували яйця й пекли, а потім поїдали паски, у світі діялося щось важливе. “Американська компанія SpaceX успішно запустила важку ракету-носій Falcon 9, яка вивела на низьку навколоземну орбіту 60 інтернет-супутників для розгортання глобальної мережі інтернет-покриття системи Starlink” – повідомляє Інтерфакс-Україна. Ще 60 супутників компанія відправила в космос 29 квітня, на наш “чистий четвер”. Наразі “орбітальне угруповання SpaceX” складається вже з 1563 космічних апаратів. А згідно з планами компанії, ця кількість має зрости згодом до 30 тисяч супутників. Астрономи всього світу вже не раз скаржилися й цій фірмі, і на цю фірму за те, що така активність заважає їм проводити спостереження за космічними тілами. Безрезультатно.
Та й це ще не все. Власник фірми, візіонер і мільярдер Ілон Маск не приховує своєї ідеї-фікс колонізувати планету Марс і переселити туди до 2050 року приблизно мільйон вибраних землян. Для чого йому це? Формально – задля наукового прогресу, для освоєння космосу на благо людства тощо. Але є й інші, мабуть, менш шляхетні стимули. З різних інтерв’ю випливає, що Ілон Маск переконаний, що землян погубить або третя світова війна, або “бунт роботів”. Отже, колонія на Марсі мала б стати тим сховком для власника SpaceX та мільйона потрібних йому людей?
Та й сама дата планованої колонізації Марса дивним чином збігається з терміном, коли, за припущеннями вчених, на Землі можуть початися жахливі гуманітарні катастрофи: майже мільярд людей може залишитися без прісної води і їжі, а 200 мільйонів мешканців прибережних регіонів – без домівок через підвищення рівня світового океану. А відтак – новітнє переселення народів, війни, епідемії etc. Тож якщо розглядати “чорний сценарій”, то десь у 2050 році Ілон Маск разом із мільйоном своїх обранців із космосу споглядатиме, як ми тут, на Землі, змагаємося з посухами й пожежами чи з повенями й ураганами, як винищуємо одні одних у війнах за ресурси чи масово вимираємо внаслідок епідемій. І це не така вже й далека перспектива – за три десятиліття свідками таких подій зможуть стати навіть ті з покоління нинішніх майже шістдесятилітніх, котрі ведуть більш здоровий спосіб життя.
Отже, на кого надіятися землянам, окрім того “маскового мільйона”? Колись ми, як і наші предки, спокійними погодними вечорами задирали голови вверх, розглядали зоряне небо й місяць, думали про їхню недосяжність для людини, оскільки це територія Бога. Тепер не мине й кількох секунд, як поміж зорями промайне якийсь виразно штучний літальний апарат. Зараз небо – це вже територія Ілона Маска. А де ж тоді живе наш Бог – переселився десь далі? Чи Маскові вдалося віддалити нас від Бога? Можливо, але тільки частково.
У філософії поняття відчуження людини визначається як соціальний процес, який “характеризується перетворенням діяльності людини і її результатів на самостійну силу, пануючу над нею і ворожу їй”. Ознаками відчуження є: втрата усвідомлення спільності, відчуття безсилля перед долею та виключення з наявних соціальних зв’язків тощо. Та найгірше – це втрата власного “Я”, самовідчуження. Для всіх, хто визнає, що людина створена “за образом і подобою”, самовідчуження означає відчуження людини від Бога. Мартін Гайдеггер розглядав відчуження як форму існування людини в знеособленому світі повсякденності.
Але не Маск у цьому винен. Ми самі розпочали цей процес, впадаючи в оману неопозитивізму і зверхності раціоналізму, віддаючись спокусі індивідуалізму, дозволяючи технічним засобам виконувати наші натуральні функції, штучному інтелектові – панувати над нашим природним розумом, а Маскові – заступати нам зоряне небо десятками тисяч штучних супутників.
От тому тепер багатьом із нас і не зовсім ясно – де ж живе наш Бог. Але не все ще втрачено, адже перед нами ще Провідна неділя. Частина знову сяде до святкового столу, інші накриють цей “стіл” на могилах близьких – на “гробках”. Тож є ще нагода обговорити це важливе питання. Чи принаймні розпочати обговорення.
