Вірус широкої дії: непрямі наслідки пандемії

Вірус широкої дії: непрямі наслідки пандемії
За понад рік після початку пандемії коронавірусу багато людей перехворіло, багато хто перестав боятися інфікування, а інші, навпаки, почали хвилюватися. Але насправді вплив цього вірусу виявився дещо ширшим за ймовірні ускладнення від перенесеної хвороби. Пандемія позначається на різних аспектах життя людей, незалежно від того, наскільки вони серйозно ставляться до неї й до дотримання безпекових заходів. Хоча непрямі наслідки зараз лише починають ґрунтовно досліджувати й наразі йдеться радше про окремі показники певних країн, ці дані вже можна приміряти до української реальності і пробувати робити перші висновки.

COVID-дисиденти

Від початку пандемії в Україні, як, зрештою, і в інших країнах світу, вистачало людей, які вважали загрозу COVID-19 перебільшеною, а заходи з запобігання поширенню хвороби – необґрунтовано суворими. Ставлення до цього питання з часом зазнає певних змін і, можна припустити, великою мірою залежить від суб’єктивних чинників та особистого досвіду – чи хворіла сама людина або хтось із її близьких, у якій формі перенесла недугу.

У квітні 2020 року українці здебільшого (68% дорослого населення) вважали коронавірус дійсно серйозним захворюванням, тоді як до COVID-дисидентів можна було зарахувати приблизно 28% мешканців країни. Зниження рівня захворюваності й ослаблення карантинних заходів призвело до того, що влітку минулого року тих, хто сумнівався в небезпеці коронавірусу, побільшало на 16%. Вони майже зрівнялися з опонентами – 44% проти 49%. Осінь і початок другої хвилі епідемії викликали серед українців скорочення частки тих, хто не вірить у COVID, майже на 30%.

Як показали результати опитування, яке провела компанія Research & Branding Group, на початку 2021 року питома вага скептиків скоротилася ще більше: лише приблизно один із десяти дорослих жителів країни (10%) сумнівався у небезпеці хвороби. Тоді як 74% опитаних бачили в коронавірусі серйозну загрозу для життя людей.

Щоб померти від COVID, необов’язковозахворіти на COVID?

Однак, як свідчать результати нещодавнього дослідження італійських вчених, шкідливий вплив пандемії на здоров’я людей може бути пов’язаний не лише з безпосереднім інфікуванням і ускладненнями, що виникли внаслідок хвороби. Зокрема, проаналізувавши показники загальної смертності в одному з регіонів Італії, науковці виявили “додаткові смерті”, тобто не спричинені безпосередньо коронавірусом, але такі, що погіршували загальні середньостатистичні дані. Серед можливих причин таких показників – те, що люди, відчуваючи ті чи інші проблеми зі здоров’ям, просто боялися звертатися до медиків під час пандемії, щоб не підхопити в лікарнях власне COVID-19.

Таку тенденцію помітили, наприклад, у пацієнтів із гострим коронарним синдромом. Від початку локдауну спостерігалося зменшення кількості звернень пацієнтів із подібними проблемами, тож їм не завжди вчасно надавали належну медичну допомогу.

Але те саме, мабуть, можна сказати про багато інших захворювань, які в період пандемії дістали фору, адже через страх заразитися новим вірусом чимало людей могли пропускати планові огляди в лікаря або ж не спішили з візитом у разі виявлення в себе певних симптомів. З іншого боку, ситуація ще більше погіршувалася через наплив ковідних пацієнтів і перевантаження медичної системи.

І йдеться тут, нагадаю, про Італію, європейську країну з відповідним рівнем медичного забезпечення. Аналогічні проблеми, безумовно, не оминули й Україну. Без спеціального дослідження неможливо точно говорити про якісь “додаткові” смерті через пандемію, але достеменно відомо про переповнені лікарні, ліжка з хворими в коридорах і перенесення планових операцій під час локдауну.

Вплив на психічне здоров’я

Наслідки пандемії для психічного здоров’я не такі очевидні, як, скажімо, загрози ускладнень від зараження коронавірусом, але від того не є менш небезпечними. У ВООЗ про це заговорили ще в середині 2020 року. Очільник організації Тедрос Гебреєсус заявив, що пандемія вплинула на ментальне здоров’я мільйонів людей у світі, адже спричинила “страх і тривожність”.

Під час одного з останніх досліджень Оксфордського університету з’ясували, що в понад третини людей, які перехворіли на COVID-19, потім були виявлені проблеми із психічним здоров’ям. Серед найпоширеніших діагнозів – тривожні розлади (у 17% пацієнтів), розлади настрою (14%), розлади, пов’язані зі вживанням психоактивних речовин (7%) та безсоння (5%).

Однак психологічні наслідки пов’язані не лише з безпосереднім перенесенням хвороби. Жорсткий локдаун, самоізоляція й кардинальне обмеження соціальних контактів також негативно вплинули на емоційний стан. Окрім того, жару у вогонь піддавало постійне нагнітання ситуації в медіа й соцмережах, поширення чуток і неперевіреної інформації про цей вірус. У ВООЗ це явище назвали “інфодемією”.

Ще один чинник виникнення психологічних проблем – це економічні потрясіння, втрата роботи чи доходу через глобальну кризу, з якою стикнулися цілі галузі економіки.

Пандемія також стала випробуванням для взаємин між людьми, насамперед у сім’ях. Не всі виявилися готовими до нової, нехай і тимчасової реальності локдауну й необхідності перебувати тривалий час разом в обмеженому просторі. У Китаї, який першим зіткнувся з цією проблемою, після карантину кількість розлучень збільшилася вдвічі.

Унаслідок пандемії в усьому світі загострилася проблема домашнього насильства, заявили в ООН. Й Україна, на жаль, не стала винятком – від початку карантину звернень на національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства побільшало приблизно в півтора раза.

Навіщо потрібна вся ця статистика? Очевидно, не для нагнітання паніки, а для розуміння ситуації. Адже, як би того не хотілося, не завжди можна відмежуватися від суспільства й тих проблем, які в ньому виникають. І ховати голову в пісок та вдавати, що нічого не відбувається – не найкращий вихід, особливо якщо з такими проблемами стикаються найближчі люди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ