Віце-президент Європейської Комісії: Звернення до студентів КНУ ім. Шевченка

Віце-президент Європейської Комісії: Звернення до студентів КНУ ім. Шевченка
Валдіс Домбровскіс Віце-президент Європейської Комісії: Україна 5 років після Майдану
Звернення до студентів КНУ ім. Тараса Шевченка
Київ, 28 лютого 2019 року

Доброго ранку, пані, панове та студенти!
Я не можу уявити собі кращого місця для вшанування 5-ї річниці Майдану, ніж університет імені Тараса Шевченка. Коли ми говоримо про Майдан, ми говоримо про жертовність, любов до своєї країни і про свободу.
Все це втілював у собі Тарас Шевченко. Він народився кріпаком і виріс сиротою. Тільки у віці 24 років, завдяки допомозі художника, він отримав свободу від кріпацтва. Пізніше Шевченка відправили на заслання; це було покаранням за його любов до України та бажання побачити свою країну вільною.
Він помер за тиждень до скасування кріпацтва. Однак цей університет є доказом того, що його не забули.
Саме цей дух жертовності, свободи і любові до цієї країни визначає Майдан. Сотні тисяч людей вийшли на вулиці, щоб вимагати свого права бути почутими, як це зробив Тарас Шевченко 175 років тому.
Сьогодні ми пам’ятаємо жертовність протестувальників Майдану. Ми пам’ятаємо особливо тих, хто заплатив за це своїм життям, і тих, кого було поранено.
Європейський Союз визнає цю жертовність. Ми вітаємо мужність протестувальників Майдану. Для них та їхніх сімей я маю простий меседж:
Ви вистояли у своєму протесті за Європу. А Європа тепер стоїть за вас.
Це означає, що ми підтримуємо суверенітет і незалежність України, право її народу обирати свій власний шлях вільно від втручання зовнішніх сил.
Цьогоріч – п’ята річниця з початку агресії Росії на сході України та її незаконної анексії Криму. У XXI столітті немає місця для використання сили задля зміни кордонів суверенних країн.
ЄС продовжує засуджувати дії Росії, зокрема, нещодавні дії в Приазов’ї.
ЄС підтримує високий рівень економічних санкцій проти Росії.
І ми, як політично, так і фінансово, продовжуємо підтримувати Україну, доки не буде досягнуто стабільного і мирного завершення конфлікту, доки не буде повернуто незаконно анексований Крим, і Росія не припинить свою діяльність в Азовському морі.
Це також означає, що ми зробимо все можливе, щоб допомогти вам на вашому шляху до більшого добробуту та тіснішого зв’язку з рештою Європи.
Наявність збройного конфлікту на території України неминуче шкодить відчуттю впевненості в економіці. Але підтримка та фінансова допомога ЄС допомогли пом’якшити цей ефект. З 2014 по 2017 рік Україна отримала макрофінансову допомогу від ЄС на суму 2,8 млрд євро. Це найбільша сума такої допомоги, яку було надано країні з-поза меж ЄС.
На додаток до цих програм, ЄС та європейські фінансові установи залучили більше 14 мільярдів євро додаткових коштів для підтримки України.
І ця підтримка триватиме.
У вересні я мав честь підписати Меморандум про взаєморозуміння щодо макрофінансової допомоги Україні на суму в 1 млрд євро. Уже в грудні ми виділили Україні перший транш у розмірі 500 млн євро. Наразі ми працюємо над виплатою другого траншу. Ця допомога є яскравим виразом нашої солідарності з вами.
Але це не лише прояв солідарності. Це також визнання реалізації тих зобов’язань щодо реформ, що їх взяла на себе українська влада.
Українська влада стабілізувала економіку і впровадила амбітну програму реформ, зокрема в банківській, судовій, антикорупційній сфері. Урядовці реформували сфери державного управління та енергетики, які мають вирішальне значення для сталого економічного розвитку.
Але принциповим є те, що підтримка ЄС – це більше, ніж просто визнання реформ. Це констатування віри в цю країну та її потенціал.
Це свідчення віри у вас, майбутнє цієї країни, та можливості, які, я впевнений, ви прагнете використати. Це констатація тих відносин, які ми хочемо будувати з Україною.
Люди часто говорять про те, що тісні зв’язки з Європейським Союзом принесуть вигоди Україні. І це вірно: це доступ до міжнародних ринків, вільний рух робочої сили, стабільність та мир.
Але так само вірно, що ці тісні зв’язки принесуть вигоди ЄС.
Україна є не лише нашим торгівельним партнером, але й партнером з широкого кола питань. До них належать такі сфери, як: дослідження та розвиток – Україна повною мірою бере участь у програмі «Горизонт 2020»; культурна політика – Україна бере участь у програмі «Творча Європа» (Creative Europe).
Україна також є важливим партнером з безпекових питань. У сучасних умовах ЄС потребує сильних партнерів. Міжнародна система, заснована на правилах, перебуває під загрозою з багатьох сторін, і не в останню чергу з боку Росії.
Якщо ми поглянемо на ситуацію зараз, 5 років після Майдану, варто відзначити той великий поступ, що його Україна здійснила у впровадженні реформ.
Україна сьогодні інакша, ніж Україна до 2014 року.
Це можна пояснити тим, що Україна встановила чіткий курс на збільшення добробуту – курс, заснований на надійних і глибоких економічних реформах.
Ми маємо пам’ятати, що з самого початку російське втручання було націлене на дестабілізацію, розділення та послаблення України. Таким чином, найкраща відповідь – залишатися об’єднаними та продовжувати працювати в напрямі добробуту і стабільності, які приходять у результаті здорової економічної політики.
Саме це Україна робила і продовжує робити.
Наприклад, було проведено низку важливих реформ у бюджетній сфері, які мали хороші результати.
Я говорю, зокрема, про Стратегію управління державними фінансами 2017 року та про зміни до Податкового кодексу щодо ПДВ у 2016 році. Це призвело до зменшення дефіциту бюджету і державного боргу, який, за прогнозами, впаде нижче від 60% ВВП до 2020 року.
Це важливо, особливо враховуючи високі потреби рефінансування [державного боргу] поточного року та наступного. Україна повинна мати можливість рефінансувати борги за доступними відсотковими ставками. Для цього потрібна стабільна фіскальна політика.
Належне управління бюджетом також є важливим принципом для більш глибокого партнерства з Європейським Союзом. Це одна з речей, які ми вимагаємо від усіх держав-членів.
Але не тільки. Інвестори дивляться на ті ж цифри, що й ми. І, мабуть, найголовніше, відповідальна фіскальна політика – це те, що забезпечує стале майбутнє для молодих українців, як ви.
Було також започатковано реформи для зміцнення належного врядування та боротьби проти корупції. Я рішуче висловлюю вдячність українському уряду за розбудову інституційної структури для протистояння корисливим інтересам, а також для кращої боротьби проти корупції.
Ми бачимо значний прогрес у відборі суддів Вищого антикорупційного суду. І ми сподіваємося, що Суд розпочне свою роботу найближчим часом. Це стане останнім кроком у створенні антикорупційної інституційної системи. Якщо ця система належно функціонуватиме, Україна зробить важливий прогрес на шляху до демократії, верховенства права та добробуту.
Однак я мушу сказати, що ми маємо певні занепокоєння щодо вчорашнього рішення Конституційного суду стосовно незаконного збагачення та тягаря доказування цього незаконного збагачення. Звичайно, ми маємо детальніше дослідити це рішення. Проте слід зазначити, що принциповою правовою презумпцією є принцип, що особа, яка володіє певними активами, певним багатством, повинна довести походження цих активів. Цей принцип усталений у міжнародній практиці. Отже, ми повинні бачити, які саме були занепокоєння в Конституційного cуду і як це вплине на ефективність боротьби проти корупції.
Добре, але повернімося до порядку денного зростання: було ухвалено нове законодавство щодо прав інтелектуальної власності, навколишнього середовища, безпеки харчових продуктів, енергетики та захисту прав споживачів. Також розроблено нове законодавство про компанії.
Інші важливі реформи у сфері охорони здоров’я та енергетики в процесі реалізації.
І останнє, але не менш важливе: відбувається модернізація галузі освіти, реформу якої ми дуже вітаємо. Проект «Нова українська школа» спрямований на реформування загальної середньої освіти. В цьому питанні влада співпрацює з Фінляндією, країною, яка є широко визнаною лідеркою у цій сфері.
Також можна точно сказати, що цей процес реформ назрів давно, ще до Майдану. За словами Френсіса Фукуями: «бідні країни бідні не тому, що не мають ресурсів, а тому, що їм не вистачає ефективних політичних інституцій».
Щоб проілюструвати це, давайте порівняємо дві країни, які обидві вийшли з комунізму на початку 1990-х. Це – Польща та Україна.
Це сусідні країни. Обидві приблизно однакового розміру, і на той час мали приблизно однакові рівні ВВП.
У 1990-х роках Польща здійснювала значні структурні реформи, так звану «шокову терапію».
Україна затягувала реформи і дозволяла олігархам поступово взяти під контроль економіку.
Ми можемо побачити, що сталося за наступну чверть століття.
У 1990 році польська економіка була лише на 20% більшою, ніж українська економіка.
Напередодні Майдану польська економіка була вже втричі більшою. У розрахунку на душу населення доходи були приблизно вп’ятеро більші, ніж в Україні.
Таким чином, ви можете чітко побачити, чого можна досягти завдяки глибоким і змістовним реформам.
Звичайно, нинішній момент реформ – це заслуга українського народу, який приніс величезні жертви від часів Майдану. Також слід віддати належне українським інституціям та уряду.
Однак ЄС також допомагав Україні в управлінні цими реформами. Угода про асоціацію, включно із глибокою та всеосяжною зоною вільної торгівлі, діє від вересня 2017 року. Ця угода є путівником для української влади. Водночас Рада асоціації відіграє надважливу роль у моніторингу виконання угоди та зони вільної торгівлі.
Конкретним символом такої підтримки стало запровадження візової лібералізації, яке відбулося у червні 2017 року. Це скасувало потребу для громадян України отримувати візи задля подорожей до країн Шенгенської зони. Від початку візової лібералізації українці здійснили 1,9 мільйонів безвізових подорожей до Євросоюзу.
Ми повинні визнати той факт, що чинний конфлікт й досі ускладнює економічну ситуацію. Її ускладнюють наслідки торговельних обмежень з боку Росії та безперервна російська агресія – зокрема, пов’язана з нещодавнім загостренням напруги в Азовському морі та Керченській протоці.
Однак, попри це, економіка повернулася до зростання – особливо завдяки торгівлі з Європою, що продовжує збільшуватися, адже Україна переорієнтовує свій експорт на Захід.
Належний прогрес у здійсненні реформ Україною свідчить: якщо зберігатиметься темп – і я сподіваюся, що це станеться, – тоді буде чітка можливість для залучення більшої кількості іноземних інвестицій. Особливо, це буде потрібно у східних регіонах – задля кардинального усунення руйнівних наслідків, спричинених конфліктом. Тут ми також робитимемо свою справу, аби сприяти та заохочувати інвестиції у майбутнє України.
І коли ми говоримо про майбутнє України, це не абстрактне поняття. Ми насправді говоримо про кожного з вас. Про молодих людей цієї країни.
Я знаю, що конфлікт та економічна ситуація стали тяжким вантажем для молодих українців. Багато молодих людей стали вимушеними переселенцями, багато інших емігрували.
Дехто з молодих людей виїжджає за кордон на короткий проміжок часу, як студенти, користуючись перевагами програми Erasmus+, аби набути досвіду в інших країнах Європи. Насправді Україна є сьогодні серед найбільш активних та успішних учасниць Erasmus+, і має такий самий доступ до цієї програми, як і держави-члени ЄС. Від 2015 року у рамках програми було профінансовано понад 10 000 академічних обмінів для студентів та університетської адміністрації. Ми виділимо ще 5 мільйонів євро у 2019 та 2020 роках на участь України в програмі Erasmus+.
Інші молоді українці залишають Україну, аби знайти роботу. У країнах ЄС вони здобувають цінні навички та користуються тими перевагами, що їх несе єдиний ринок для європейців.
Держави-члени ЄС також мають від цього користь. Для них корисні знання, бажання та працьовитість тисяч компетентних українських працівників: програмістів, лікарів та інженерів, а також тих, хто працює в сфері послуг, в сільському господарстві та промисловому виробництві.
На мою думку, це слід продовжувати та ще більше зміцнювати. Але міграція не має бути подорожжю в одному напрямку. Принцип вільного руху робочої сили, який запроваджено в ЄС, не слід розглядати як інструмент «витоку мізків». Цілком навпаки, я сподіваюся, що тією мірою, якою економічний стан тут продовжуватиме поліпшуватися, чимало молодих українців повернуться до своєї батьківщини, даючи їй навички та досвід, який вони здобули в інших європейських країнах.
Це процес, який ми спостерігаємо в таких країнах як Польща, де економіка швидко зростала – і внаслідок цього відбувся процес «повернення мізків».
Але досягнення такого повернення означає, знову ж таки, здійснення реформ. Завдання сьогодні полягає в тому, щоб, коли справи в України підуть краще, у вас були належні умови, аби вести країну до цієї довгострокової заможності.
Таким є майбутнє, яке я хотів би бачити для цієї гордої країни. І цього місяця саме за це майбутнє проголосувала Верховна Рада, переважною більшістю голосів. Я маю на увазі поправки до Конституції, що стверджують намір України приєднатися і до ЄС, і до НАТО.
З моєї точки зору, це правильна річ. Європейська Комісія продовжить підтримувати амбіції України у її рухові до Європи та до НАТО.
Але, звісно, сам принцип самовизначення означає, що майбутнє цієї країни не залежить від того, яким би я хотів його бачити. Майбутнє України у ваших руках.
У цьому сенсі можна сказати, що ви сьогодні перебуваєте на перехресті. Європа відкрита для вас, але ви маєте вирішити залишатися на цій дорозі – на дорозі, яку було розпочато п’ять років тому.
Пані й панове,
Вшановуючи жертовність протестувальників Майдану, добре говорити про них хороші слова. Але чи не краще думати над тим, що ми можемо зробити, аби найліпше їх вшанувати?
З нашого боку – тобто з боку Європейського Союзу – відповідь ясна. Ми продовжимо тримати наші двері відчиненими. Ми допоможемо вам створити належні умови для добробуту та миру. Ви маєте нашу підтримку: політичну, фінансову та технічну.
Решта залежить від вас.
Майдан відкрив для України новий та кращий шлях. Тепер питання полягає в тому, як далеко ви підете. І тут я залишу вас зі словами Тараса Шевченка, який написав:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть

Зараз – ваш час залишити власний слід.

 

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ