By Астрономи дійшли до такого висновку завдяки спостереженням за протопланетним диском навколо зірки V883 Orionis. Доктор Джон Тобін із National Radio Astronomy Observatoryразом зі співробітниками використав мережу радіотелескопів ALMA для обсервації протопланетного диску, котрий виник біля мільйона років тому в Туманності Оріону – пише Лукаш Тихонєц на сторінках польського науково-популярного порталу projektpulsar.pl.
Це особливий об’єкт – зірка, навколо котрої він кружляє, вже довгий час проходить етап бурхливої акреції – тобто пожирання матеріалу з диску. А це вивільнює велетенську кількість енергії.
В типовому протопланетному диску досить холодно. Вже 5-10 астрономічних одиниць (а.0.) від зірки, що формується, температура є настільки низькою (- 160° С), що замерзла вода стає непомітною для телескопу ALMA.
Однак, з огляду на підвищений апетит центральної зірки, визволена акрецією енергія розігріває весь диск. Температура стає достатньо високою, щоб вода, яка до того моменту була замерзлою, змінила стан стиснення і випарувалась із крихт пилу. Завдяки цьому воду можна помітити в цьому диску аж за 160 а.о. від молодої зорі.
Тепер найважливіше: астрономам не лише вдалося зауважити воду. Вони теж виміряли співвідношення її ізотопів, а конкретно кількість HDO (тобто важкої води) до H2O. Виявляється, що у кометах, досліджених в нашій Сонячній Системі – а отже в остатках від процесу формування планет – і в тому, віддаленому на 1300 світлових років диску, таке співвідношення є майже ідентичним. Це дає підстави вважати, що молекули води виникають ще до завершення формування зірки.
Спостереження доводять, що вода не підлягає жодним драматичним змінам від тоді, як формується у крихтах пилу у міжзоряному просторі, і аж до океанів Землі. До відомого вислову Карла Сагана: «Ми зроблені з зоряного матеріалу», можемо таким чином додати: «а вода, з якої ми складаємося, є старішою від Сонця».
