“Водяні скорпіони” в столичній водоймі. Історія однієї сенсації

“Водяні скорпіони” в столичній водоймі. Історія однієї сенсації
Третього липня сайт “Обозреватель” оприлюднив тривожну новину: у столичному озері Редькине, або ж по-народному – “Міністерка”, виявили “водяного скорпіона”. Як доказ цієї сенсаційної новини в тексті подається посилання на допис одного з користувачів Facebook, де розміщено фото комахи з короткою реплікою про те, що вона може боляче вкусити. Також повідомляється, що укуси “водяного скорпіона” особливо небезпечні для людей, що плавають на глибині. Відпочивальників закликали до максимальної обережності.

Мета публікації, безперечно, благородна – попередити киян і гостей міста, які хочуть у спеку зануритися в прохолодну воду, про небезпеку, яка чигає на них. Звісно, голосний заголовок, який просто кричав про загрозу, одразу привернув увагу багатьох читачів, і допис журналістки швидко набрав тисячі переглядів.

Сенсаційну новину про появу небезпечної комахи в одному з популярних київських озер оперативно передрукували й інші сайти. Досить показово, як трансформувалися заголовки в різних виданнях. Наприклад, є версії на кшталт “В озері оселився водяний скорпіон” чи “У Києві помітили скорпіона” – уже без прикметника “водяний”. Зрештою, ну мусить же журналіст не просто передрукувати новину, а підійти до питання творчо, додати щось від себе, а найперше – вигадати кричущий заголовок.

Ймовірно, частину читачів новина щонайменше насторожила, а когось, напевно, злякала, і вони вирішили не купатися в озері, ну а дехто, може, уже й намалював в уяві атаку “водяних скорпіонів” на відпочивальників, як у фільмах жахів категорії “Б” про якихось небезпечних для людей комах.

Зрештою новина, що її оприлюднили численні ЗМІ, спонукала звернутися до фахівців. Відповідь на такий запит розмістив на своїй сторінці у Facebook доктор біологічних наук професор Валерій Корнєєв:

“В Україні клопи, відомі як «водяні скорпіони» (представники родини Nepidae ряду напівтвердокрилих, а не «семейства клоповьіх», як називає їх вельмишановна журналістка) завжди були і є звичайними мешканцями ставків, мілких озер, ковбань та постійних калюж. Вони не нові, ані завезені в Україну комахи і є аборигенними, тобто такими, що мешкають тут протягом всього періоду нової та новітньої історії. В Україні живуть два види цієї родини: Nepa cinerea L. та Ranatra linearis L.

Назву «водяні скорпіони» вони отримали через наявність на кінці черевця довгої телескопічної дихальної трубки, через яку комахи отримують атмосферний кисень і яка дуже віддалено нагадує черевце скорпіона, а також через клешнеподібні передні кінцівки, якими хижі «водяні скорпіони» захоплюють і утримують своїх жертв — дрібних мальків, рачків, пуголовок, інших комах — висмоктуючи їх за допомогою гострого і тонкого хоботка.

«Водяні скорпіони» не є небезпечними для людини і домашніх тварин, не переносять жодних збудників хвороб і ніколи не нападають на людей. Проте, маючи гострий хоботок, впіймані рукою водяні скорпіони здатні для самозахисту проколоти шкіру і вприснути слину; такий укус може бути болючим, але не болючішим, ніж жалення бджолою, але трапляється у тисячі разів рідше.

Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена Національної академії наук України та Українське ентомологічне товариство радить усім громадянам, а надто журналістам, цікавитись рідною природою і вивчати її представників, замість того, щоб поширювати неправдиві та скандальні «жовті» новини.

З повагою

Валерій Корнєєв, професор, доктор біологічних наук,

член-кореспондент Національної академії наук України»

Отже, ця комаха віддавна мешкала в українських водоймах, а назву “водяний скорпіон” варто вживати хіба що в лапках. Укус “водяного скорпіона” справді може бути болісним, але тут важливо пам’ятати, що не слід будь-яке створіння неодмінно намагатися помацати, навіть якщо вас переповнює цікавість до живої природи.

Історія з появою “водяного скорпіона” дає змогу прискіпливо розглянути та дослідити спосіб створення сенсації в медіа. Можемо уявити таку картину: змучена спекою й пошуками чергової “гарячої теми” журналістка наштовхнулася на допис користувача в соціальній мережі. Насправді пост, який вона знайшла у Facebook, не містив сенсації, але супроводжувався світлинами комахи й нагадуванням, що її укус може бути болісним. журналістка одразу відчула “тему”, до того ж їй, вочевидь, пощастило – комаха мала ще й відверто загрозливу назву “скорпіон”, від якої відразу відгонило небезпекою. Ну, а далі вже, так би мовити, справа техніки – вправно дописати кілька фраз, які тільки посилять відчуття тривоги, і додати яскравий заголовок.

Схоже, ідея звернутися по коментар до фахівців навіть не промайнула в голові журналістки, як і думка про те, що своїм матеріалом і досить довільною інформацією вона може схвилювати чи навіть налякати когось із читачів. Це все дрібниці, тут головне, що сенсаційна новина сама впала до рук! Далі все понеслося просторами інтернету, де кожний наступний ресурс, який передруковував “новину”, теж не надто переймався перевіркою інформації, навіть навпаки – вправлявся й далі в “мистецтві заголовку”.

Звичайно, про якусь там відповідальність перед читачами взагалі не йшлося, адже це гонитва за кількістю прочитань матеріалу, для підняття якої “жахалка” спрацює найкраще. Хіба ж за цим усім до якоїсь там умовної професійної етики, коли йдеться про рейтинги ресурсу та ще й, очевидно, про авторський гонорар.

Можна також прогнозувати, що коментар шановного професора Валерія Корнєєва не помітила не лише журналістка, яка створила цю “новину”, а й ресурси, які її передрукували. Зрозуміло, пересічні читачі здебільшого мало що знають про цю комаху, тому і сприйняли “новину” за правду.

Історія з “водяним скорпіоном” є промовистим прикладом творення різних сенсацій, що їх у великих кількостях, не переймаючись наслідками, продукують не надто доброчесні ЗМІ. Згадується назва рубрики в славетному колись журналі “Перець” – “Страшне перо не в гусака”.

А водночас ця ситуація може стати хорошим і необхідним для багатьох уроком, бо до “новин” такого штибу варто ставитися хоча б критично, навіть бажано подану інформацію, як то кажуть, “ділити на шістнадцять”, а коли “сенсація” оприлюднена на ресурсах, які давно мають репутацію “жовтих”, та ще й супроводжується надмірно кричущим заголовком – то й поготів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


День Обслуги Постіронія