Всебічна омела

Всебічна омела

У багатьох людей омела асоціюється з поцілунками на Різдво. Однак упродовж століть ця рослина була відома більше своєю незвичайною липкістю: стародавні греки й римляни знайшли для липких ягід омели чимало застосувань — від пастки на птахів до мазі проти фурункулів. Зараз біохіміки досліджують, чи клейка субстанція, що її виробляє омела, може стати природним замінником синтетичних клеїв — пише Джек Теймісія в журналі Scientific American.

Для паразитарної омели клейкість має своє призначення. Всередині кожної ягоди є насінини, вкриті слизовою субстанцією, що зветься вісцин. Після того, як птах проковтне й перетравить ягоду, він викидає із себе кульки з насінинами, поєднані нитками тієї субстанції, які розтягуються на гілках дерев і приклеюють до них насінини. Потім омела вростає в дерево, висмоктуючи з нього воду й живильні речовини.

Щоб визначити, що спричиняє таку високу ефективність цього природного клею, біохімік з Університету Макгілла Метт Гарінгтон, а також дослідники з Інституту колоїдів і поверхонь Макса Планка, що в Потсдамі, зібрали взірці омели, яка росла на яблунях у Німеччині, і пінцетом витягали волокнистий вісцин із ягід, щоб краще його вивчити. 

У праці, опублікованій у часописі PNAS Nexus, група ствердила, що внутрішня структура вісцину відрізняє його від інших клеїв. Тоді як багато синтетичних клеїв виникають як калюжі липких хімікатів, вісцин складається із жорстких волокон целюлози, що дає йому змогу зберегти в’язкість. Ті волокна вкриті вразливою до вологи оболонкою, яка робить цю субстанцію незвичайно еластичною. У вологому середовищі нитка вісцину завдовжки пів сантиметра розтягується на більш як два метри. Після висихання такий клей стає твердим, як цемент. “Його поліфункціональна, вразлива до вологи природа є чимось, що справило на мене неймовірне враження”, — каже Гарінгтон.

Дослідники виявили, що вісцин є надзвичайно міцний (він може втримати вантаж у 50 разів більший, ніж насіння омели), а також універсальний. Він особливо добре пристосований до приклеювання до кори й пір’я, але група виявила, що чіпляється він фактично до всього, зокрема й до шкіри. Як розповідає Гарінгтон, змочування рук, вкритих вісцином, його не усуває. Лише потирання їх одна об одну утворює достатню кількість тепла і вологи, щоб послабити його в’язку силу.

Науковці твердять, що вісцин можна використовувати як біодеградаційний засіб для оброблення свіжих ран. Вони провели тести на шматку свинини від місцевого різника: після висихання вісцин міцно скріплював краї розрізаної тканини й тримав їх з’єднаними, навіть коли докладали силу.

На думку Джуліан Аукеми, дослідниці Лісової служби Міністерства сільського господарства США, яка вивчає екологію омели й не брала участі в згаданих дослідженнях, клейка субстанція омели, здатна стати замінником для синтетичних клеїв на основі нафтової ропи, може повернути рослині те значення, яке вона мала в древності. “Є багато відомостей про омелу, якими ми володіли, щоб пізніше їх втратити, — каже Аукема. – І здобуваємо їх тепер заново”.      

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Рафінована пастка Структура води