“Вибори у смартфоні”: як соцмережі впливають на волевиявлення?

“Вибори у смартфоні”: як соцмережі впливають на волевиявлення?
Соцмережі дедалі більше проникають у найрізноманітніші сфери життя, вони поєднують людей і дають відчуття близькості, зокрема до політиків, але водночас стають невіддільним інструментом боротьби за голоси виборців.

Інформаційні технології дуже швидко розвиваються і змінюються, але цілі, з якими їх намагаються використовувати політики, завжди приблизно ті самі – мобілізувати своїх виборців і деморалізувати прихильників суперника. Для цього в хід можуть йти всі засоби – від брехні й відвертих фейків до напівправди й навіть абсолютно правдивих, але тенденційно підібраних фактів.

Щоб не стати сліпим об’єктом маніпуляцій, відповідальному громадянину корисно бодай знати, що такі технології є й що не варто вірити всьому, що він побачить у безмежному просторі соцмереж. Як кажуть, попереджений – значить озброєний.

Про інформаційні провокації й маніпуляції пише політолог Віктор Таран у своїй книжці “Вибори у смартфоні”, яку він презентував під час цьогорічного “Форуму видавців” у Львові.

За його словами, людям потрібно розуміти, що в соцмережах на них чекають не лише гарні й позитивні звістки, а й інформаційні пастки та фейки. Крім правди, у них також постійно можна наткнутися на мову ненависті й навмисне розпалювання ворожнечі, а політтехнологи повсякчас намагаються грати на людських емоціях і страхах. Щоб вміти цьому протистояти та відрізняти правду від брехні, необхідні певні знання та навички.

Уроки США і труднощі саморегуляції соцмереж

Насправді вперше про вплив соцмереж на громадську думку й на перебіг виборчих перегонів на глобальному рівні заговорили після історії з використанням персональних даних користувачів Facebook у кампанії за Brexit та під час президентських виборів у США 2016 року.

Зокрема, йдеться про створення певних “інформаційних бульбашок” і налаштування персоналізованої реклами так, щоб люди залежно від політичних уподобань бачили у своїх стрічках різні новини, що зрештою могло вплинути на їхнє рішення підтримати певного кандидата. Ба більше, журналісти також викрили втручання в американський виборчий процес російських фабрик ботів, що кинуло тінь на всю подальшу каденцію Дональда Трампа.

Трамп, до речі, теж по-своєму зламав звичні алгоритми інформаційних взаємин політичного істеблішменту й суспільства. Він, мабуть, став першим політиком, Twitter-сторінка якого перетворилася на джерело офіційних політичних заяв для ЗМІ. Він хотів оминути сито редакційної політики американських медіа і транслювати свою позицію прямо людям, але, як виявилось, сторінки соцмереж – це також не місце для вседозволеності. Нагадаю, наприкінці його каденції, коли його прихильники штурмували Капітолій, Facebook та Twitter заблокували акаунти Трампа за “підбурювання до насильницького повстання проти демократично обраного уряду”.

Тобто соцмережі сьогодні – це не дике поле, де можна робити все – і тобі за це нічого не буде. Після втручання Росії у Brexit та у вибори в США, а також скандалу з Cambridge Analytica Facebook оголосив війну фейкам і створив спеціальні відділи для перевірки й регулювання інформації. Зазвичай мережа блокує будь-які дописи, що закликають до насильства й дискримінації.

Але алгоритми Facebook все ще далекі від досконалості, а модератори, очевидно, не можуть за всім устежити і блискавично реагувати на проблеми. Крім того, інструменти, передбачені для захисту від недобросовісної інформації, можуть використовуватися з протилежною метою. Наприклад, уже неодноразово були випадки, коли за скаргами російських ботів блокувалися акаунти українців нібито за “мову ворожнечі” просто через те, що в них Росія згадується як агресор.

Досвід українських виборів: яка соцмережа відіграє ключову роль?

У 2019 році громадська організація “Інтерньюз-Україна” й аналітична компанія Singularex досліджували дописи в соцмережах, що стосувалися виборів. Як наслідок, Facebook виявився “місцем розбрату”. Тобто для користувачів цієї мережі характерно збиратися в групи за своїми поглядами й переконаннями, й алгоритми Facebook працюють так, що людина бачить переважно пости своїх однодумців. Тобто створюються ті самі “інформаційні бульбашки”, що не дають змоги бачити цілісної картини.

Красномовним прикладом і підтвердженням такої закономірності можна вважати шок деяких користувачів Facebook через 75% підтримки Володимира Зеленського. Тоді багато хто писав, що не знає, хто голосував за Зеленського, адже в його “бульбашці” співвідношення симпатій до кандидатів у президенти мало зовсім інший вигляд.

Водночас команда Зеленського на виборах робила ставку на іншу, більш молодіжну платформу – Instagram. Тоді приблизно 82% усіх політичних постів у цій мережі було присвячено саме партії “Слуга народу”. Тож і зміст цих матеріалів був підігнаний під формат Instagram і смаки молодої аудиторії.

Чи можна такий підхід цілком повторити на наступних виборах? Навряд чи, адже аудиторія Instagram дорослішає, її політичні погляди змінюються, і водночас на арену виходять нові платформи. Наприклад, в останній рік-два блискавично зросла популярність TikTok, і звичайно, зараз можна іронічно ставитися до підлітків, які знімають відеоролики для підлітків, але вже за кілька років це будуть люди з правом голосу. Тому політикам, мабуть, уже зараз пора освоювати цей майданчик для комунікації з можливими виборцями.

Також доволі потужно росте вага додатку Telegram у розповсюдженні новинної інформації, тож тепер маємо ще одну платформу для політичної боротьби. Але вона, на жаль, дає ще більше простору для маніпуляцій, зокрема, завдяки можливості оприлюднювати інформацію анонімно, а отже – безвідповідально.

Як з’ясувалося після нещодавнього дослідження Інституту масової інформації, лише два Telegram-канали з десяти найпопулярніших в Україні мають відкриту інформацію про власників, решта анонімні. Водночас сім із них зареєстровано в розділі “Новини та медіа”, але жоден не має стосунку до ЗМІ й редакцій, що реально існують, не кажучи вже про якісні українські медіа. Зате в перелік потрапив канал відомого українофоба Анатолія Шарія.

Якщо коротко, контент усіх цих спільнот спирається на чотири кити – анонімність, популізм, конспірологія та трішки правдивості. Гримуча суміш, яку, безумовно, захочуть використати політики на наступних виборах. І зараз схоже на те, що розповсюдження новин у цьому додатку не контролюється жодними нормами і стандартами. Залишається покладатися лише на здоровий глузд і медіаграмотність самих українців?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Скіпетри епохи інтернет-реклами Віртуальне життя