Вишеградська четвірка: мінус Угорщина, плюс Україна?

Вишеградська четвірка: мінус Угорщина, плюс Україна?

З початком російської воєнної агресії проти України світ увійшов у гарячу фазу встановлення нового “глобального ладу”. Велика війна завжди виводить на світло денне те, що справжнє й що фіктивне. Наша війна ще до свого завершення сприяла тому, що остаточно впали маски з багатьох міждержавних союзів і міжнародних організацій. Те, про що говорили деякі експерти, тепер побачили всі: беззмістовність ООН, безсилля НАТО, безпорадність ОБСЄ, підступність Червоного хреста тощо. Водночас відбулася демонстрація (у деяких випадках зовсім неочікувана) справжньої суті окремих держав – лицемірної дружби й партнерства одних, самовідданої підтримки й солідарності інших. Деякі з тих, кого вважали великими й сильними, виявилися боязкими й жалюгідними, зате ті, яких вважали малими та слабкими, повелися мужньо й гідно. Тому в межах перегрупування головних світових сил варто очікувати й переформатування низки малих союзів. Тут варто глянути на Вишеградську четвірку.

Мабуть, треба нагадати, що міждержавне об’єднання під назвою Вишеградська група (V4) творять чотири країни: Польща, Чехія, Словаччина й Угорщина. Єдиною інституцією союзу є Міжнародний Вишеградський фонд. Групу було створено ще в далекому 1991 році, щоб поєднати зусилля всіх держав-учасників задля якнайшвидшої та найефективнішої підготовки до вступу в ЄС і НАТО. Після досягнення цієї мети група не розпалась, а функціонує далі на засадах регіональної співпраці та взаємопідтримки. Від 2016 року 15 лютого святкується Міжнародний Вишеградський День. Від 24 лютого 2022 року країни-члени V4, здається, опинилися в ситуації, коли неминучим є внесення певних коректив у майбутнє функціонування групи.

Угорщина стосовно російсько-української війни, як відомо, зайняла штрейкбрехерську позицію щодо ЄС, нелояльну щодо НАТО, неприязну щодо України й суттєво відмінну, як порівняти з трьома іншими членами V4.

Для Польщі, яка надає українцям безпрецедентну допомогу у всіх сенсах; для Чехії, яка допомагає Україні зброєю і громадяни якої активно вступають до Інтернаціонального легіону, щоб боротися поряд з українськими військовими; для Словаччини, яка висловила готовність допомогти ЗСУ з важливими видами озброєння, відкрита проросійська позиція Будапешта якщо й не стала несподіванкою, то, найімовірніше, була “гіркою пігулкою”.

Коли віцепрем’єра польського уряду і керівника партії влади PiS Ярослава Качинського, що є багатолітнім партнером і соратником у боротьбі проти Брюсселя прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, журналісти попросили оцінити позицію угорського колеги, той відповів: “Мене це не тішить”. А також додав, що чекає на парламентські вибори в Угорщині, які відбудуться 3 квітня, і вже за їхніми результатами буде оцінювати конкретніше.

Менш дипломатичною, зате більш щирою й чесною виявилася очільниця Міністерства оборони Чеської Республіки Яна Чернохова, яка відмовилась їхати наступного тижня в Будапешт на міністерську зустріч країн Вишеградської четвірки. Це рішення вона мотивувала так на своїй сторінці у твіттері: “Я особисто не поїду в Угорщину на зустріч міністрів оборони V4. Наступного тижня в них вибори, і мені не годиться брати участь у кампанії там. Я завжди підтримувала V4 і мені дуже шкода, що для угорських політиків дешева російська нафта важливіша за українську кров”.

Не виключено, що подальші події в Україні і в Європі, а також результати виборів в Угорщині, якщо не станеться радикальної зміни в її зовнішній політиці, призведуть до чергових випадків «іншування» цієї країни у Західному світі загалом і в Вишеградській  спільноті зокрема.  

Й оскільки ми живемо зараз у ситуації, коли ще ніхто не знає, що точно буде відбуватися після закінчення цієї війни, то всі маємо право на певні припущення, прогнози, прожекти й навіть “фантазії”. Тому гадаю, що можу собі дозволити певне припущення й запитання. Якщо Угорщина за якихось обставин вийде (за власним бажанням чи ні) з Вишеградської групи, то чи її могла б замінити Україна? Це питання не “зі стелі”, бо Україна має тривалу історію зближення з V4.

Як ідеться в одному дослідженні: “Початком формальної політичної взаємодії Вишеградської четвірки з Україною вважається 3 грудня 1999 р. Під час зустрічі в Герлахові у Високих Татрах президенти Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини офіційно заявили про своє бажання підтримувати проєвропейські сили в Україні”.

Процес цей, зрозуміло, був складним і не завжди послідовним, як і загальний розвиток нашої країни в минулому двадцятилітті: вбивство Гонгадзе й “касетний скандал”, Помаранчева революція і влада “донецького клану” на чолі з Януковичем, Революція гідності й початок російської агресії. Та попри це, стосунки між Україною та державами Вишеградської групи ніколи не розривались остаточно.

З огляду на сьогоднішню війну й безпекову ситуацію в цивілізованому світі загалом, варто підкреслити ще один аспект можливої співпраці України з V4. У листопаді 2010 року НАТО оголосило нову стратегічну концепцію, яку низка експертів оцінила як неспроможність Альянсу гарантувати достатній рівень безпеки для Центрально-Східної Європи. До того ж серед членів цієї військово-оборонної організації не було політичної єдності. Зважаючи на це, виникла ініціатива формування окремої бойової групи в межах Вишеградської четвірки.

12 травня 2011 р. міністри оборони країн-членів V4 на зустрічі в словацькому місті Левоча ухвалили рішення про початок створення бойової групи, яка мала б бути готовою у 2016 році. Передбачалося, що збройні формування, очолити які має Польща, підпорядковуватимуться військовим структурам ЄС і не будуть підзвітні НАТО. До створення бойової групи запросили також Україну. Думаю, що в цій грі ставки України зараз суттєво зросли: про членство в НАТО нашій країні доведеться, найпевніше, забути надовго, а от для Вишеградської групи вона могла б бути цінним союзником, який на ділі довів, що може успішно протистояти навіть дикій військовій армаді, що представляла себе “другою армією світу”.

Звідси й запитання: якщо Угорщину у V4 не можна буде більше вважати ні надійним партнером із питань економіки, ні лояльним союзником у сфері безпеки, то чому б її місце не мала зайняти Україна?

1 Comment

  • Микола Бевз , 31 Березня, 2022 @ 12:52 pm

    …Щодо “беззмістовності ООН, безсилля НАТО, безпорадності ОБСЄ, підступності Червоного хреста тощо краще за всіх сказали засновники масової психології, основним з яких є, як не дивно, З. Фрейд. Основою такого підходу є осучаснене вчення про натовп. Натовпом є будь-яке утворення: озброєнні формування, релігійні об”єднання, суди, парламенти… Так, відповідальність лише декларативна… Політика мала б бути визначеною за іншими критеріями… Як і економіка! Сучасний світ втратив, насамперед, так звану релігійну пересторогу, де Світ, Всесвіт – це Батько, а ця крихітна планета Земля – це Мати… Що ж сталось з… дітьми? Божеволіють, шукаючи виправдання власним перверзіям… Феномен маси, феномен людини – ось що потрібно закласти в основу міждержавних, та й навіть, наддержавних утворень (клубів, орденів). Останні прагнуть величати себе ще й неполітичними, а по суті, остаточно втрачають зв”язок із так званим, для них, народом… Народ перестав вирішувати свою долю… Два тисячоліття цю тезу верифікували остаточно… Народ з великого страшного звіра (перша світова війна) став покірним ягнятком у другій світовій… Тепер це просто маса. А, отже, простий гумус. То яким повинен бути Світовий уряд? І яким він стане, відсидівши у підземних містах хоча б сотню років…

Залишити відповідь до Микола Бевз Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Кінець європейського сну Росія як анти-Європа