Я маю мрію

Ця відома теза Мартіна Лютера Кінга вже давно перетворилася на всесвітній мем. Вона стала назвою промови, що її проповідник виголосив біля пам’ятника президенту Аврааму Лінкольну – одному із поборників демократії в США. Кінг був мрійником, який говорив як мантру: “Я маю мрію… що одного дня кожна долина буде піднесена, кожен пагорб і гора стануть низькими, нерівні місця стануть рівними, і викривлені місця будуть вирівняні, і слава Господня відкриється, і кожне тіло побачить це…” Ця алюзія до біблійного тексту мала створити образ справедливості, що закладена ще у Святому Письмі. Це була не лише мрія – це переконання в тому, що правда переможе й рівність запанує в американському суспільстві.

Англійське слово dream є амбівалентним, бо з одного боку означає мрію (уяву), а з іншого – сон. Можна подумати, що мріяння за структурою справді схоже на марево чи сновидіння, тож формулювання “я маю мрію”можна також мислити як “я бачив дивний сон”. Так, Франко не каже, що він мріє про революцію й перетворення, – він бачить сон, у якому “…усі ми вірили, що своїми руками розіб’ємо скалу, роздробимо граніт…” (1878), щоб прийшло нове життя й нове добро у світ. Слова “мрія” в цьому канонічному творі взагалі немає. Франко ніби теж робить алюзію до Біблії, у якій є численні приклади того, як Господь говорить із людьми через сни. У Книзі Іова ідеться: “Бог каже раз і двічі, та на те не вважають. У сні, у нічному видінні, коли глибокий сон на людей находить, коли вони на ліжку засинають, тоді розтулює Він людям вухо і втискає свою пересторогу”. Цікаво, бо сни зазвичай візуальні, складаються з образів, а Святе Письмо каже, що в сні тобі можуть “розтулити вухо”, щоб розповісти правду. Мабуть, це тому, що Господь говорить, а не показує, як телевізор. До речі, тепер він чомусь не говорить через сни, бодай з актуальним Папою не говорить…

Якщо повернутися до Франка, то слово “мрія” в нього виразно асоціюється із фантазією, і коли він говорить про щастя, то перераховує різні облуди, серед яких є й мрія: “Нехай ти тінь, мана, дім з карт і мрія молодеча…” (1896). Щоправда, раніше в “Каменярах” він писав, що основна ціль оцього його магічного сновидіння – це досягнення щастя: “I щастя всіх прийде по наших аж кістках”, хоча, можливо, за цим словом ховається “справедливість” Мартіна Кінга. Себто в каменяра сон може говорити правду, а мрія – це фантазія й облуда. Хоча, можливо, Франко робить тут алюзію до Шевченка, до його знаменитого твору “Сон”, який був виданий уперше у Львові в 1865 році. Як відомо, ця поема має критичне скерування, а друга її назва містить слово “доля” – улюблене для автора, його він використовує постійно. Своєю чергою Шевченко відсилає до “Божественної комедії” Данте, у якій персонаж оповідає свої мандри в потойбіччі. Поет також мандрує вві сні своєю країною й бачить суцільну несправедливість.

Іван Вихованець, який закінчив Львівський університет і згодом став членом-кореспондентом НАН України, писав наприкінці 1980-х років, що слова “мрія” майже немає в “Кобзарі” Шевченка. Як же так, запитував дослідник, мрія як дума про щось прекрасне, як прагнення, без якого не можна жити, відсутня у творця української літературної мови? Виявляється, що цього слова не було! Вихованець переконував, що слово “мрія” придумав Михайло Старицький – як похідне від дієслова “мріти” (мерехтіти, бовваніти). І з легкої руки автора слово, використане у вірші 1873 року, почало мандрувати світами української літератури, а в 1883-му Старицький у вірші до Олени Пчілки пише: “Давно промучені хвилини Рожевих образів та мрій…”. Пчілка полюбила слово й почала активно його використовувати у власних поезіях, про що згадувала в спогадах про Старицького в 1904 році. Орест Друль доводить натомість, що ця історія – переважно міт, у якому є щось від правди й від вигадки. Дійсно, Старицький і Пчілка найбільше доклалися до просування аналога російської “мечты” в українській мові, але це слово було і в інших авторів: у Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Кониського тощо. Так чи інак, але в другій половині XIX ст. в українській мові слово “мрія” закріпилося для позначення процесу уяви, свого роду фантазії, але з конотатом надії і сподівання, як у Мартіна Кінга. “Його одвічнії надії, Його святі і чисті мрії”, – пише Василь Мова у 1860-х роках.

Цікаво, що в європейських мовах у XIX ст. відбувся схожий семантичний зсув між словами “фантазія” й “уява”. Слово “фантазія” в греків позначало різні феномени: від образу й марева до уяви. Арістотель визначав у людини п’ять чуттів, які пов’язані з відповідними органами, і віддавав перевагу зору, бо, як він казав, “без образу мислення є неможливим”. Грецька phantasia, робота образної уяви, перекладалася на латину як imaginatio, тобто фантазія була тим самим, що й імагінація. Але вже в XIX ст., коли слово “мрія” активно ввійшло у твори українських поетів і письменників, за словом “фантазія” закріпилася семантика “хворобливої уяви”, себто якогось марева, сновидіння чи маячні (і з таким самим значенням це слово використовували ранні психологи). А слово imagination, себто уява, почало асоціюватися з креативним процесом творення чогось нового (про це теж писав Арістотель). 

У сучасному словнику української мови слово “мрія” пояснюється за аналогією до марення, тобто фантазування (непродуктивна уява), за якого людина може прогнозувати деякі майбутні події (продуктивна уява). Відповідно, мрії розрізняють на реальні й нереальні, себто фантастичні. Таке визначення містить амбівалентність, бо твердить, що уява є двох видів. Видається, що правильніше було б розрізнити фантазію і мрію як форми, які відповідають термінам phantasia та imaginatio. Етимологічно слово “мрія” має коріння в старослов’янському “мреті” та індоєвропейському корені m-r, який є в словах “мряка”, “морок”, “мара”, “мро” (темно), “мріти” (світати), “море” чи “смерть” – щось темне і вологе. За дослідженням Друля, російське слово “мечта” чи польське “marzenie” досі мають оцю семантику тьмяного, оманливого й позірного. Але в українського терміна “мрія” є ще й конотат надії та прагнення, оцього творчого начала, переконання в здійсненні. Ми ж не пишемо, що Лютер мав “сон” чи “фантазію” – він мав мрію! 

Хай там як, а коли будете мріяти про нову Україну – згадайте про походження цього чудового слова. Воно може позначати й сон, і фантазію, й істину, і надію, і прагнення до справедливості!