Як COVID позбавляє нас нюху

Як COVID позбавляє нас нюху
Коли однієї суботи на початку квітня Ієн Кантор запарив собі свіже листя м’яти, то в певну мить усвідомив, що втратив нюх. Дуже підозрілим було те, що чай не мав жодного запаху. Кантор почав переглядати холодильник, нюхаючи банки з маринадами, соус чилі й часник – і нічого. Про це пише Стефані Сазерленд у журналі Scientific American.

Відтоді, як наприкінці березня в штаті Нью-Йорк запровадили локдаун, 30-літній Кантор і його дівчина залишалися в ізоляції у своєму помешканні у районі Квінс. Тому він і не підозрював, що вже підхопив COVID-19, хоч у нього й була невелика гарячка, яку він списав на сезонну алергію. Коли нарешті через кілька тижнів із моменту втрати нюху (anosmia) йому вдалося зробити тест, то результат виявився негативним. Однак, як він каже, ще через кілька місяців нові дослідження на антитіла проти коронавірусу показали, що його результат “значно вище норми, що підтверджувало, що в мене був цей вірус”.

Вважається, що порушення нюху проявляється у 80% хворих на COVID-19. У багатьох із них виникає також порушення чи і втрата відчуття смаку (дисгевзія й агевзія) або ж зміни, що стосуються хімістезу (здатності відчувати хімічні подразники, як-от гострий чилі). Втрата нюху в осіб, уражених цією хворобою, є такою частою, що деякі дослідники рекомендують використовувати її як діагностичний тест, оскільки це може бути більш надійним маркером, ніж гарячка чи інші симптоми.

Як новий коронавірус позбавляє нас відчуттів – це досі загадка. На початку пандемії лікарі та науковці боялися, що пов’язана з COVID-19 втрата нюху вказує на те, що через ніс вірус дістається до мозку, де може завдавати серйозної й незворотної шкоди. Підозрювали, що шляхом є нюхові нейрони, які відповідають за відчуття запахів у повітрі й передають ці сигнали до мозку. Але дослідження показали, що, найімовірніше, це не так, каже Сандіп Роберт Датта, невролог із Гарвардської медичної школи. “Зібрані наразі дані вказують на те, що первісним джерелом цієї проблеми є швидше сам ніс, його слизова оболонка” – шар клітин, які відповідають за реєстрацію запахів. “Здається, що вірус атакує передусім допоміжні й рідні клітини, а не безпосередньо нейрони, – каже Датта. – Але це не означає, що він не може одночасно впливати й на нейрони”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Надто великі для нашого Всесвіту Віруси-захисники