By Відповідно до своєї назви склокрилі метелики мають прозорі крильця, які допомагають їм ховатися. Нове дослідження продемонструвало, як вузькі щетинисті луски й воскова пелена, що нейтралізує відблиски, призводять до того, що частина крильця стає майже непомітною – пише Гаріні Барат у журналі Scientific American.
Нетлі й метелики здебільшого дістають свої жваві кольори завдяки пласким лускам, що покривають поверхню крилець, наче ґонти – порівняно небагато видів мають прозорі крильця. Ніпам Патель, біолог еволюції та розвитку з Лабораторії морської біології, разом зі своїми студентами вперше дослідив крильця кількох таких видів на заняттях з ембріології. “Це було несамовито, – каже він, – оскільки ці види знайшли всі можливі способи, щоб досягнути прозорості крил: від лусок, які просвічуються, до їхньої повної відсутності”.
Попередні дослідження структурного різноманіття й оптичних властивостей крилець стосувалися дорослих особин, що зберігалися в музеях, тож процеси розвитку, які лежали в основі прозорості, залишалися майже незнаними.
У межах нового дослідження, опублікованого в Journal of Experimental Biology, Патель і його співробітники вирощували склокрилих метеликів і слідкували за розвитком їхніх крилець, здійснюючи перший докладний запис такого процесу. Їхня праця показує, що в склокрилих метеликів на прозорих ділянках ростуть рідкі вузькі щетинки, а також широкі луски. До того ж ці комахи мають менше клітин-попередників лусок, ніж інші метелики.
Безколірні крильця можуть бути блискучими, тому метелики виробили способи зменшення відбитого світла. Уважно розглянувши під потужним електронним мікроскопом наностовпчики – маленькі структури, розташовані на прозорій поверхні крилець, про які відомо, що вони протидіють відблискам, дослідники дійшли висновку, що рівномірно розміщений пласт наностовпчиків із хітину, волокнистої субстанції, наявної в екзоскелетах комах, підсилює нерівномірний пласт наностовпчиків із воскової субстанції, суттєво зменшуючи кількість відбитого світла. Науковці твердять, що це може надихнути на роботу над новими типами антивідблискових матеріалів.
Ці відкриття можуть також стати в пригоді під час дослідження генетичних механізмів, завдяки яким колір метеликів (або його відсутність) еволюціонує, каже Роберт Рід, еколог із Корнелльського університету, який не брав участі в цій праці. “Луски є еволюційною інновацією, яка розрізняє метеликів, – зауважує Рід, – тому це досить нетипово, що в деяких видів проявився своєрідний відворот [від кольору крилець]”.
