By Щодня ми витрачаємо час на пошук предметів, котрі нам саме в цю мить потрібні, як-от ключі або сільничка. Для науковців деталі наших пошуків “є можливістю придивитись до механізмів, що їх використовує наш розум для просіювання інформації, яка надходить за посередництвом очей”, – пояснює Джейсон Фішер, когнітивний нейронауковець з Університету Джона Хопкінса – пише Джилліан Крамер у журналі Scientific American.
У минулому дослідження концентрувалися навколо очевидних візуальних характеристик, як-от колір, форма і розмір. Однак виявилося, що певні природні властивості предметів – щось, про що ми знаємо із досвіду, але не можемо цього побачити, як, наприклад, твердість – також відіграють роль.
“На перший погляд, зовсім не важко ствердити, що цегла важча, ніж баночка з напоєм, і твердіша, ніж шматок печива, але про ці факти ми добре знаємо. І знання про них впливає на різні дії, які ми чинимо у випадку з цеглою та іншими названими предметами, – розповідає Фішер, описуючи досліди, які провела його магістрантка Лі Гуо. – То ж ми вирішили перевірити, чи знання про приховані властивості фізичних предметів самі собою скорочують час на їх пошук”. Отримані результати було опубліковано в онлайн-версії Journal of Experimental Psychology: General.
Дослідники просили учасників експерименту якнайшвидше відшукати зображення певного предмета, який було поміщено серед зображень інших речей. Кожний набір було згруповано за кольором, розміром і формою представлених предметів так, щоб учасники не змогли використати найбільш очевидних візуальних рис. Наприклад, коли завдання полягало у пошуку дошки для нарізки, то набір складався із зображень предметів більш м’яких, але наближених за кольором, як-от рогалик чи бандаж, а також предметів подібної форми, як-от губка, подушка чи паперовий пакет. Дослідники дійшли до висновку, що “учасники автоматично послуговувалися знанням про твердість предмету, щоб швидше його відшукати”.
Слідкуючи за рухами їхніх очей, група виявила, що люди менше часу дивилися на предмети, які відрізнялися за твердістю. Гуо розповідає, що так само відбувалося, коли їм показували набір, який складався зі спрощених чорно-білих обрисів предметів, де на їхні фізичні риси був тільки натяк.
“Коли ми хочемо знайти якийсь предмет, то, думаючи про нього, ми пригадуємо собі всю корисну інформацію, що допоможе зробити пошуки максимально ефективними, – пояснює Фішер. – Цей трюк закладений у наш розум, і ми використовуємо його підсвідомо”.
Вівіан С. Паулюн, дослідниця зорових процесів з Університету Ґіссен, яка не брала участі у дослідженнях, сказала, що результати демонструють можливість впливу гаптичних (базованих на доторку) властивостей на зорову увагу шляхом асоціацій. “Наступним кроком мала б бути перевірка, чи цей ефект повториться і у випадку інших, невізуальних характеристик предметів, наприклад, крихкості, – каже Паулюн. – Це зміцнило б докази того, що фізичні властивості предметів керують зоровою перцепцією”.
