Як не втратити старих союзників і здобути нових

Як не втратити старих союзників і здобути нових

Одним із ключових сподівань росії у її війні проти України є надія на свого улюбленого союзника – холод. У цьому разі марно плекати надії, що українське військо страждатиме від морозу більше, ніж російське. Тому ставка передовсім робиться на цивільне населення. Та й цього разу не так на українське, як на європейське, що залежить від російських енергоносіїв і дуже болюче реагує на їхнє здорожчання.

Із середини жовтня росія заповзялася методично руйнувати українську енергетичну інфраструктуру. Унаслідок цих ударів майже 40 % її потужностей знищено, через що в частині областей жителі по кілька годин щоденно сидять вдома без електроенергії. Попри бойовий настрій українців у дусі “Без світла чи без вас? Без вас”, невідомо, якою буде ситуація в зимові місяці, якщо виникатимуть перебої з постачанням води, а в суттєвої частини мешканців не буде змоги обігрівати житло тощо.

Проте ключові побоювання щодо холодів виникають не в українців, які активно готуються до однієї із найважчих зим у їхньому житті. Результати нещодавнього соцопитування показують, що все більше мешканців ФРН починають схилятися до думки, наче війна затягнулася та Україні потрібно домовлятися з росією. 55 % німців вважають, що їхній уряд докладає недостатньо зусиль для дипломатичного розв’язання російсько-української війни. Також зменшилася кількість тих, хто гадає, що Німеччина замало допомагає Україні зі зброєю (21 %, -2 %). На стільки ж стало менше тих, кому здається, що країна допомагає забагато (30 %). І на ті самі 2 % зросла кількість осіб, які вважають допомогу достатньою. Загалом останні тенденції в німецькому соціумі свідчать не на користь України. Здається, що ключовою причиною цього стало збільшення кількости тих, хто відчуває велике занепокоєння через зростання цін у ФРН, до 66 % (+9 %).

Найближчим часом (наприклад, після відвоювання українським військом Херсона та правобережної частини Херсонської области) фронт може стабілізуватися і справа перейде в затяжну позиційну війну аж до пізньої весни, коли підсохне болото. Тому якнайшвидше потрібно застосовувати дипломатію на повну потужність, поки “генерал холод” не взявся за свою справу. Тим паче, що дедалі частішими стають сигнали від союзників, які публічно говорять, що Україна сама визначатиме, коли варто сідати за стіл переговорів, натомість у непублічній площині звертаються із проханнями продемонструвати готовність до діалогу з агресором.

Можна припустити, що це просто дипломатична гра. Росія останнім часом постійно заявляє, що вона начебто готова до перемовин, хоча насправді кремлеві все так само потрібно, аби Україна здалася і виконала його неадекватні умови. Цими заявами путін наче демонструє відкритість до діалогу. Тому ймовірно, що наші союзники намагаються створити відповідний образ і вітчизняній владі, аби міжнародній спільноті не здавалося, що саме офіційний Київ зараз є головним розпалювачем війни. Проте ніколи не відомо, де саме закінчується блеф, а де нас можуть і справді “попросити” домовлятися проти нашої волі, попри всі попередні запевнення.

Тому Україна має пришвидшити та посилити свої дії на дипломатичному фронті. Оскільки Німеччина є одним із найважливіших політичних гравців, то цій країні слід приділити особливу увагу. Хоча українське громадянське суспільство доволі активне у ФРН, цього, як можна зрозуміти із результатів соцопитування, недостатньо. Потрібно організовувати в Німеччині більше подій, щоб донести свою думку й пояснити, чому саме німцям передовсім потрібно, аби Україна не йшла на поступки, чому вони і далі мають постачати зброю, ба більше – врешті передати нам важке озброєння. До того ж такі заходи мають відбуватися у всіх можливих сферах: культурно-мистецькій, спортивній, науковій тощо. Також варто не забувати про персональні зв’язки, кількість яких мала б суттєво зрости після того, як сотні тисяч українок із дітьми виїхали до Німеччини, шукаючи прихистку від війни. Усі ці події та особиста дипломатія мають спонукати й німецьких посадовців, і пересічних німців до висновку, що зменшення підтримки України та прогинання перед росією в найближчому часі змусять мешканців ФРН сплатити велику ціну. До того ж вона може бути різною. Якщо Україна не вистоїть у цій війні, то це може спричинити не лише збільшення напливу українських біженців, а й подальший напад росії на якусь із країн-учасниць НАТО, унаслідок чого Бундесверу доведеться взяти безпосередню участь у бойових діях і цілком імовірній Третій світовій війні. У тій, якої німці начебто намагаються уникнути, не бажаючи збільшувати постачання зброї Україні для самозахисту, бо це нібито може спровокувати кремль. Хоча вже давно зрозуміло, що якраз слабкість Заходу та нерішучість політиків і є найкращим заохоченням для путіна.

Варто дослухатися й до ініціативи президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра. Він запропонував збільшувати побратимські стосунки між українськими й німецькими містами. І подібне потрібно робити й з іншими країнами. Це не лише допоможе в майбутній відбудові, а й укріпить двосторонні відносини, створить більше зв’язків, зокрема й персональних. Плюс стане добрим поштовхом на шляху до вступу в ЄС.

Проте не варто вважати, що Німеччина – це виняток. Аж ніяк. Те саме стосується й інших держав-союзників (у деяких із них ситуація щодо сприйняття війни ще плачевніша, ніж у ФРН), а тим паче тих країн, які досі сумніваються, чи підтримувати Україну в цій війні, і де дипломатична присутність була мінімальною. Дуже важливо використовувати кожну, навіть найменшу нагоду, аби пробитися до різної авдиторії різними способами та донести до неї правильні наративи.

Тому в найближчій перспективі події за участи українців мають відбуватися всюди, де лише можливо. Вони мають перебивати собою численні російські заходи, адже країна-агресорка десятиліттями вкладала свої гроші не лише в створення мережі агентів впливу за кордоном, але й у “культурну дипломатію”. Було б дуже добре, якби українцям за кордоном, а також тим, хто нас підтримує, вдавалося б скасовувати російські події, викриваючи їхніх учасників, і вимагати недопуску до виступів тих росіян, які підтримали війну або не оголосили свого ставлення до неї. Лише активна участь усіх українців світу в дипломатичних баталіях допоможе втримати союзників на нашому боці й заохотить інші держави стати на підтримку України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Вільна росія може постати лише після краху на війні проти України Колективний путін російської “опозиції”