By 
Законодавча база минулих років свідчить про те, що державний контроль за іноземними військовими формуваннями (ІВФ) таки існував, хоч і з певними ознаками меншовартості і поступливості. Та все ж, якщо зануритися у “дрібниці” – особливості реалізації державного контролю за діяльністю ІВФ в Україні, за використанням підрозділами ІВФ земельних ділянок і державного майна, – то можна виявити безліч порушень чинного законодавства України.
Серед форм державного контролю за діяльністю ІВФ, який мала б здійснювати виконавча гілка влади, можна виділити інвентаризацію державного майна та земельних ділянок, якими користувалися ІВФ, екологічні інспекції, податкові перевірки та інші заходи фінансового контролю, а також видача дозволів, ліцензій, свідоцтв тощо.
Використовуючи методи системного аналізу та опрацювання документів, можна визначити вісім видів окремих порушень виконавчими органами чинного законодавства при розпорядженні державним майном з боку ІВФ. Зокрема з’ясовано, що договори оренди жодного з об’єктів, якими користувалися ІВФ в Україні ніхто не підписував, а майно – не оцінював. У результаті здійснення міжвідомчого контролю із залученням Служби Безпеки України, Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” встановлено, що іноземні військові формування використовували у Севастополі 127 причалів загальною довжиною 10,4 тис. погонних метрів, які були згадані у додатку 2 до угоди про поділ ЧФ, а також 42 причальних і берегоукріплюючих споруди загальною довжиною 6,2 тис. погонних метрів, яких не було у додатках до зазначеної угоди.
Починаючи з 1997 р. у Севастополі частка податкових нарахувань від установ ІВФ поступово скоротилася більш ніж удвічі. Виявлено, що темпи зростання зарплати у працівників установ ІВФ менші, ніж загалом у місті, що свідчить про “тіньову”, “конвертовану” форму оплати праці. Органами державної податкової служби зафіксовано ухилення господарюючими суб’єктами ІВФ від сплати податків за період 2002 – 2007 рр. Відтак було здійснено 22 податкові перевірки підприємств та установ ІВФ, за результатами яких донараховано 7931,9 тис. гривень.
Було виявлено, що участь Російської Федерації у соціально-економічному розвитку місць базування ІВФ звужується до фінансування ремонтних або будівельних робіт на об’єктах, які іноземні військові формування використовують для підтримки свого власного функціонування. Встановлено, що така соціально-економічна допомога ІВФ в місцях їхнього базування в Україні не забезпечує належної компенсації втрачених вигід від альтернативного використання земельних ділянок, об’єктів державного майна України (ОДМУ), а також суспільних благ, якими користуються ІВФ.
Однією із слабкостей державного контролю за діяльністю ІВФ в Україні є, беззаперечно, негативний вплив зовнішньополітичного середовища на реалізацію такого контролю.
Схожого впливу з боку Кремля зазнавав процес встановлення норм і стандартів державного контролю у цій сфері та тлумачення положень міжнародних угод і норм законодавства України.
Прикладом поширення політики МЗС Росії серед посадових осіб місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування України є сприйняття пакету угод від 28.05.1997 р. як договорів оренди, які не потребували узгодження із нормами законодавства України.
Сформоване під впливом зовнішньополітичного середовища сприйняття Чорноморського флоту (ЧФ) Російської Федерації як юридичного правонаступника флоту СРСР призвело до того, що посадові особи місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування України надавали підрозділам ЧФ РФ дозволи на будівництво, реконструкцію тощо на підставі документів, наданих підрозділам ЧФ СРСР (побудова “Ділового і культурного центру Мерії м. Москви у Севастополі”).
Також було розтиражовано серед посадових осіб місцевих органів державної влади України та органів місцевого самоврядування тлумачення додатку 2 до угоди про поділ Чорноморського флоту (в якому йдеться про територію Севастополя). Відповідно до нього, всупереч чинним рішенням господарських судів щодо “вилучення з незаконного володіння” маяків, передбачалося, що представники ІВФ можуть використовувати маяки (відсутні у зазначеному додатку) спільно з українською стороною, оскільки ці об’єкти зашифровані у цифрових позначках номерів військових містечок, тобто координат місцезнаходження одного з об’єктів, що використовується спільно.
Іншою ознакою негативного впливу зовнішньополітичного середовища на здійснення контролю за діяльністю ІВФ було виправдання представниками деяких місцевих органів державної влади України того факту, що підрозділи іноземних військових формувань заволоділи низкою категорій земельних ділянок (ділянок акваторії) і ОДМУ, які позначені на картах, розроблених і підписаних на місцевому рівні вже після укладення міждержавних угод від 28.05.1997 р. Встановлено, що зазначені карти, на відміну від додатків 2 і 3 до ратифікованої угоди про поділ ЧФ, не згадані як невід’ємні частини жодної з міждержавних угод і не можуть визначати порядок здійснення майнових відносин, пов’язаних з базуванням ІВФ в Україні.
Негативний вплив зовнішньополітичного середовища призвів до того, що деякі представники органів державної влади та місцевого самоврядування України всупереч законодавству виділяли в оренду підрозділам ІВФ додаткові земельні ділянки, не передбачені угодою про поділ ЧФ, надавали дозволи на будівництво і введення в експлуатацію, реєстрували ОДМУ та новозбудовані об’єкти як власність Російської Федерації, надавали дозволи та ліцензії на проведення ІВФ геологорозвідувальних робіт в Україні, ставили на баланс ІВФ маяки й інші НГО, оренду яких заборонено законом, а також ОДМУ, щодо яких не укладено договорів оренди.
Систематизація надвідомчого контролю Міністерства закордонних справ за діяльністю ІВФ в Україні дозволила встановити, що іноземні військові формування порушували прикордонне, митне, податкове, екологічне, пенсійне, господарське законодавство України.
Зрозуміло, що результативність державного контролю за використанням ІВФ державного майна України залежала, зокрема, від наявності у відповідних ЦОВВ України правовстановлюючих документів на державне майно, віднесене до їхньої сфери управління, яким фактично користувалися ІВФ.
Отже, вплив зовнішньополітичного середовища Росії на здійснення контролю за діяльністю іноземних військових формувань був першопричиною його низької результативності. Втручання РФ мало деструктивний, негативний характер, призводило до того, що посадові особи всупереч чинному законодавству України коригували норми і стандарти дозволеної діяльності ІВФ в Україні, ігнорували відсутність договорів оренди, всупереч міжнародним угодам дозволяли здійснення суборенди, а також тлумачили положення міжнародних угод відмінно від МЗС України, зате однаково із зацікавленими представниками зовнішньополітичного середовища, зокрема, МЗС Росії.
