By Автори, що пишуть про техніку, б’ють на сполох щодо ймовірної втрати доступу до вмісту файлів з даними унаслідок старіння носіїв інформації, – пише Дейвід Поґве у журналі “Scientific American”.
“Багато років ми довіряємо тексти, документи, музику чи твори мистецтва носіям даних, які почергово випадають з обігу: перфокарти, магнітні стрічки, дискети… Якщо тобі здається, що компакт-диски є значно довготривалішими, то ти, мабуть, здурів.
Але сьогодні я опишу значно гіршу проблему, яка зганяє сон з очей: старіння форматів. І йдеться тут не про носій, а про формат файлів, у вигляді яких ти записав свої документи.
Я болісно усвідомив цю проблему, коли на початку року намагався відкрити старі документи, записані у Word-i. Нічого не вийшло! Microsoft Word від 2017 року вже не був у стані відкрити документи, записані у 1989-му. Чи це не схоже на порушення якогось фундаментального права? Недотримання важливої, хоч і неписаної гарантії? Це так, наче людина прокинулась одного ранку і зрозуміла, що існуючі викрутки більше не годяться до більйонів шурупів, якими було скручено всі попередні конструкції.
Упродовж перших десяти років своєї професійної кар’єри, відразу після закінчення навчального закладу, я працював аранжувальником музики і диригентом мюзиклів на Бродвеї в Нью-Йорку. Багато років я писав музику, користуючись першими програмами для створення нотних записів: Professional Composer, Deluxe Music Construction Set чи HB Engraver. Праця на кожним твором забирала у мене багато годин. І що? Тепер я не можу побачити своїх композицій! Уже ніколи в житті я їх не побачу, окрім тих,котрі видрукував. Згадані програми вже давно не існують, а разом з ними назавжди пропали ноти і акорди, замкнені у файлах тих форматів! То чи ми можемо сподіватися на те, що майбутні покоління зможуть відкривати файли з нашими театральними п’єсами, повістями, фотографіями, фільмами?
Знаєте, хто зараз найбільше ламає собі над цим голову? Американська Бібліотека Конгресу. Вона реалізує заходи за багато мільйонів доларів: оцифровує 70 мільйонів манускриптів, що зберігаються у її архівах, 14 мільйонів фотографій і 800 тисяч рідкісних книг. Мова йде як про збереження їх для наступних поколінь, так і про відкритий доступ до цих збірок через Інтернет кожному бажаючому.
Кілька років тому я розмовляв з Хеленою Зінкгам, яка керує відділенням друкованих видань і фотографій Бібліотеки. Вона підкреслила, що одним із найкращих форматів для документів є давній папір. “Так склалося, що у XV, XVI чи XVII століттях папір був значно довговічнішим, оскільки його виробляли із льняних і бавовняних волокон, – сказала вона мені. – А у ХІХ столітті, задля масового виробництва паперу, почали додавати до нього хімікати”. Які призвели до швидшого його розпаду.
Тепер постав себе у ситуацію працівників Бібліотеки Конгресу. Ти добре усвідомлюєш проблему зі старінням форматів файлів, а водночас маєш надію зберегти архіви для наступних поколінь, тож у який спосіб ти їх скануєш? Чи можна сподіватися, що котрийсь із форматів перебуватиме в ужитку через 200 років?
Що ж, по-перше вибираєш відкритий формат, тобто такий, котрий не є власністю жодної фірми, яка виробляє програмування. Для оцифрування фотографій, книг і документів Бібліотека Конгресу вибрала TIFF. “Здається, саме він дає найбільшу надію на те, що ми зможемо здійснювати міграцію (тих файлів) упродовж багатьох років”, – оцінює Зінкгам.
Як з’ясувалось, саме це і є найважливішим: інтегральним елементом Бібліотеки є реконверсація даних. Бібліотека Конгресу розпочала сканування архівів у середині 90-х років. Роздільність тоді була дуже низькою: фотографія мала всього 420х560 пікселів. Сьогодні роздільність кожного скану становить по кілька тисяч пікселів.
Це означає, що завдання конвертування форматів файлів ніколи не вичерпається. У Бібліотеці Конгресу вже зараз наново сканують найважливіші документи і фотографії, щоб використати прогрес якості та роздільності.
Ми повинні обрати таку ж стратегію. Якщо б я раз на кілька років відкривав мої документи у Word 1.0 і записував їх наново у наступних версіях Word, то зберіг би їх і до сьогодні. Я не переймався конвертацією моїх файлів у все новіші формати, оскільки я взагалі не усвідомлював існування такої проблеми. Але в тебе тепер вже не буде такої відмовки”.
