By 
Днями моя фейсбук-стрічка наповнилася надією, що ЗСУ от-от візьмуть в облогу Херсон, а може, навіть звільнять Південь України від окупантів. Я в цих сподіваннях більш обережний, бо краще бути песимістом, аніж благим оптимістом. Загалом, я гадаю, що попереду на нас чекають важкі випробування, але тікати не варто, бо криза наступає на всій планеті. Як каже мій друг Далай-лама, краще рости там, де тебе посадили (я не про в’язницю, а про грядку).
Найімовірніше, світова економіка стане набагато гіршою, перш ніж їй покращає. Себто на нас чекає падіння, а потім можливе зростання, бодай так каже теорія вільного ринку. Дійсно, забагато боргів у цій світовій системі, де зомбі-компанії є звичайним явищем, а організації з надлишковою заборгованістю присутні всюди. Я не вірю, що США можуть отак легко розкидуватися мільярдами доларів на допомогу Україні й не розуміти, що якось ці кошти треба буде повертати. Американці й досі мають найбільшу економіку світу, від якої залежать різні клієнти, але навіть у Штатах інфляція й далі зростатиме, а товари стануть ще дорожчими.
Гра в холодну зиму, яку веде путін, небезпечна для стабільності у Європі. Якщо українська армія не зможе відкинути ворога з Півдня, то, можливо, нас змусять домовлятися наступного року, бо обивателі не хочуть мерзнути. Ви ж розумієте, що замінити російські ресурси на інші – це справа кількох років, а не місяців. Уся ця нестабільність зробить людей ще більш розчарованими й злими, а це своєю чергою посилить і без того глибокий розкол у суспільствах. Багато хто займе ще більш жорстку позицію щодо основних питань і шукатиме “ворогів”, щоб випустити свій гнів. Яструби в кремлі захочуть “справжньої війни”, порохоботи намагатимуться знайти проколи зеленоботів, а кількість щоденних мертвих тіл не додаватиме оптимізму.
У світі нестабільної економіки підприємства, які не є унікальними, не обслуговують свою виробничу базу чи мають роздуті операційні витрати, зазнають краху. Це значить, що робітники, які не бачать можливостей, що їх відкриває новий глобальний лад, будуть вибиті з гри, а світовий розподіл праці вкотре ввійде в турбулентність. Американці намагатимуться зменшити залежність від китайської виробничої бази, а китайці тестуватимуть (як і росіяни), наскільки вони можуть бути ефективними у світі санкцій.
Стоячи недавно біля суду, де мали оголосити рішення про запобіжний захід моєму приятелеві волонтеру, я розмовляв із багатьма людьми в натовпі. Я розповідав їм, що в мене в селі сохнуть криниці, і люди підтверджували подібне – води стає дедалі менше. Проблеми з довкіллям, з якими ми всі стикаємося (посухи, сильна спека, брак їжі, забруднення тощо), напевно, лише посиляться. Звичайно, різні експерти передбачили це ще 50 років тому, але тепер ми нарешті цим усім живемо. І буде лише гірше!
У світі, де блогер заробляє величезні статки, а лікар чи викладач думає, як прогодувати свою родину, ставлення людей до роботи буде постійно переосмислюватися. Хоча кожна людина має власний шлях, відома формула успіху здається універсальною: наполегливо працювати, залишатися відданим справі, вдосконалювати свою майстерність і використовувати можливості. У США є таке поняття, як Hustle and Grind, себто працювати швидко й послідовно, що веде до успіху. Проте є ще більш поширена мантра, яка розрізняє два типи людей: працюйте розумніше, а не старанніше (себто заробляй головою). Відданість праці вже поступається місцем більшій увазі до сім’ї, відпочинку та допомозі суспільству. Люди готові отримувати менше, але бути вдома більше. Робота вдома буде не просто тимчасовим експериментом під час пандемії, а нормальною практикою й у постковідну еру. Організації, які не помічають нових тенденцій у роботі, втратять найкращі таланти. Я зовсім не стверджую, що фірми не повинні створювати елітну культуру продуктивності та заохочувати своїх співробітників бути лідерами й досягати виняткових результатів. Але не можна не помітити тенденції зміни ставлення до праці.
Тепер, перш ніж ви відчуєте розчарування щодо того, куди все йде (а йде все шкереберть), я маю сказати, що люди зазвичай знаходять способи адаптуватися і процвітати серед радикальних змін середовища. Найкращі з-поміж нас таки створять нові гаджети, впровадять зміни та зметикують нові рішення, які призведуть до абсолютно новочасного і кращого способу роботи та життя. Але це все станеться в майбутньому, до якого ще треба добігти… А що робити в часи безладу і близької кризи?
Я гадаю, що найкраще, що ви можете зробити, – це присвятити час особистому розвитку та використати його для нової освіти, для особового зростання чи шліфування майстерності. Важко передбачити, куди вас закине життя, але якщо пробувати себе в нових сферах, то щось може спрацювати. Я от фантазую про смородиновий сад чи про хатку в селі, яку можна буде здавати для тимчасового проживання. Божевільні думки в часи війни, але хтозна? Моя дружина планує піти на курси й освоювати нову професію… Важливо зберігати свій навколишній світ простим, лаконічним і зосередженим. Я б сказав, що треба піти із соціальних мереж, але де ж я буду дізнаватися про оці всі ваші срачі й наступи на Херсон? Але бодай я можу менше заходити у фейсбук і починати ранок із читання книжки, а не з переглядання чогось в інтернеті…
Ще мудрі люди кажуть, що для того, аби спокійно пройти через економічні негаразди, варто мати однорічний фонд для проживання надзвичайних ситуацій. Я, чесно кажучи, не знаю, що робити, коли обвалиться економіка й не буде роботи, але варто мати план на другий день після катастрофи. Себто я проповідую не все витрачати, не все донатити на армію, а щось таки заощаджувати. Також останні події з обстоюванням гідності волонтерів в Україні свідчать, що варто залишатися відкритими. Відкриті люди привертають увагу інших і обростають друзями, а таким легше виживати. Замкнуті уми, а це часто є результатом страху, втрачають великі можливості. Тож спілкуйтеся з новими людьми, досліджуйте нові можливості, інвестуйте в курси розвитку, багато подорожуйте – хоча б на Поділля чи в Київ! Там, де більшість застрягатиме в страху, ви можете скористатися новими можливостями, які дозволять вам застосовувати хаос для ще більшого успіху і служіння іншим людям. Низка моїх знайомих започаткувала бізнес під час війни, тож головне – не здаватися!
Торік я ходив у спортзал – це допомагало мені дивитися на світ “кращими очима”. Варто підтримувати фізичну форму, бо непросто бути витривалим і креативним серед стресу важких часів. Інвестуйте в особистий розвиток, ходіть на виставки, вчіться, слухайте музику, відкалібруйте своє харчування (більше води й менше цукру!), практикуйте інформаційний піст і мрійте про майбутнє. Очистьте світ навколо себе, бо в нестабільні часи найменше, що вам потрібно, – це енергетичні вампіри, скептики та капосні люди! І без того буде важко… А вам треба вижити!
