Ярослав Пеленський. Етапи життєвого і наукового шляху

Ярослав Пеленський. Етапи життєвого і наукового шляху

(до 90-річчя вченого)

Ярослав Пеленський – відомий в Україні та за її межами історик, професор, дійсний іноземний член НАН України й директор Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. Липинського. Учений спеціалізується на історії й політології монголо-татарського світу та Східної Європи, зокрема України, Росії, Радянського Союзу й Німеччини. Я. Пеленський досконало знає німецьку, польську, англійську, українську, російську мови, читає на всіх інших слов’янських мовах, а також церковно-слов’янською, латиною, французькою. Свій науковий шлях історик розпочав у Європі, а як вчений сформувався в США.

За походженням Ярослав Пеленський українець. Народився 12 квітня 1929 р. у столиці Польщі – Варшаві. Юнака змалку вабила історія, тому в 1948 р. він вступає до Вюрцбурзького університету в Німеччині. У 1950-1955 рр. навчається в Мюнхенському університеті, де стає фахівцем із новітньої європейської історії і здобуває вужчу спеціалізацію із середньовічної історії Європи, філософії й німецької літератури. У 1957 році він успішно захищає (німецькою мовою) магістерську дисертацію на тему “Українська національна думка у світлі творчості М. Грушевського і В. Липинського”.

У 1958 р. після здобуття докторського ступеня історик переїжджає до США. До 1961 р. працює асистентом професора німецької мови та літератури в Кінгс-коледжі в Пенсильванії, в 1961-1964 рр. – у Колумбійському університеті в Нью-Йорку, де отримує посвідчення Інституту Росії Колумбійського університету за дипломну дисертацію (англійською мовою) “Українська радянська історіографія після Другої світової війни”.

У 1964-1967 рр. Я. Пеленський працює асистентом професора історії в Американському університеті у Вашингтоні, а від 1967 до 1971 рр. – в Університеті Айови. У 1968 р. захищає докторську дисертацію “Московські імперські претензії до Казанського ханства: дослідження виникнення імперської ідеології”і здобуває ступінь доктора історичних наук із напряму “Давня й новітня російська та східно-європейська історія”. Влітку у 1968-1970 рр. науковець отримує стипендію Американського філософського товариства. У 1974 р. видає дослідження англійською мовою “Росія й Казань: Завоювання та імперська ідеологія, 1438-1560-ті рр.”.

Упродовж шести місяців у 1971 році Пеленський бере активну участь у обміні вищими стипендіатами між Американською радою наукових товариств та Академією наук СРСР під егідою Міжнародної науково-дослідної та обмінної ради (IREX), ще сім місяців у обміні за сприяння IREX та польського Міністерства наук, вищої освіти й технологій (також був учасником обміну впродовж трьох місяців 1973-го та шести місяців 1977 рр.). Тоді ж він півроку отримує “слов’янську”стипендію Американської ради наукових товариств та здобуває посаду професора історії в Університеті Айови, де працює до 1992-го.

Від 1 травня до 7 червня 1990 р. учений стає тимчасовим науковим професором Львівського інституту соціальних наук АН УРСР, а з проголошенням незалежності України – тимчасовим науковим професором Київського інституту української археографії НАН України та членом Української спілки письменників.

Ярослав Пеленський брав участь і в науково-організаційній та адміністративній діяльності: в 1982-1991 рр. він був головою і членом журі Фундації Антоновичів, з грудня 1987 р. – членом управи Української вільної академії наук у США, з 1990 р. – Міжнародного комітету дослідження Білорусі, Литви, Польщі та України.

У листопаді 1987 р. стає президентом Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії, у листопаді 1992 р. – дійсним іноземним членом НАН України, а незабаром очолює і створений при ній Інститут східноєвропейських досліджень. Із серпня 1993 р. Я. Пеленський – учасник Польсько-української історичної комісії, а з березня 1994 р. – член бюро відділення історії, філософії та права НАН України.

Ярослав Пеленський був також редактором наукових часописів, зокрема з 1984 р. – журналу“Віднова”, який видавав Інститут східноєвропейських досліджень у Філадельфії, часопису “Континент”(Париж-Москва), з 1991 р. – журналу“Przeglad wschodni”(Варшава), а з 1993 р. – київського “Ucraina mediaevalis”.

У 1993 році Канадський інститут українознавчих дослідів надрукував працю Я. Пеленського“Гетьман Павло Скоропадський і Німеччина (1917-1918 рр.) у викладі спогадів”, що мала увійти до англомовної збірки “Історія німецько-українських взаємин”. Того самого року Каліфорнійський університет у Берклі надрукував його дослідження “Від Київської Русі до сімнадцятого століття: історія, мова, ідеологія”.

Згодом учений остаточно вирішив пов’язати свою долю з розвитком української науки й перебратися до Києва. В англомовній праці “The Contest for the Inheretance of Kievan Rus’ Origins and Early Ramifications, 1070s-1340”Я. Пеленський і далі досліджує корені, перебіг і наслідки історії претендування на “київську спадщину”й долю самої Київської Русі, а в розвідці “Preparation of Hetman Pavlo Skoropadskyj’s Memoris for publication: Russian edition and German traslation with introductory studies and critical apparatus”– історію Української Держави 1918 р. і російського та німецького трактування спогадів гетьмана П. Скоропадського. Загалом Ярослав Пеленський опублікував понад 30 досліджень, статей та нарисів у міжнародних наукових журналах та 150 статей і рецензій в українських часописах.

 

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com»
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ