В умовах повного відриву реального життя від політики, голосування в Україні перетворилося у оффлайнове продовження програм політичного телебачення. Іншого у нас просто не залишилося. За кого голосували українці, чудово розуміючи фейковість всіх цих партій і персонажів? За споріднені політичні проекти тих телеканалів, які вони дивляться.
До них приєднався інший проект, який останнім часом мігрує з онлайну в ТБ – клуб фанатів Шарія. Думаю, що не помилюся, якщо скажу, що перемога так званих регіональних політичних проектів – це також скоріше “перемога” місцевих телеканалів, які мають свою аудиторію.
Сказане не означає, що українці цікавляться згаданими умовними “партіями” чи політиками і розрізняють їхні програми або ідеології. Ні, людям вони байдужі. Але їхні назви відомі їм, як імена учасників популярних телеконкурсів – цього разу конкурсу політичного. Вся різниця у тому, що в телешоу глядачі голосують телефоном і в онлайні, а в політичних телешоу поки що йдуть до дільниць.
Думаю, що і явка на дільниці визначається приблизно розміром телеаудиторії політичного телебачення. Відповідним є і віковий склад тих, хто дійшов до дільниць. Тут падіння інтересу до виборів цілком корелює з падінням телеперегляду в Україні. Ця третина дорослих українців, які були помічені на дільницях і є загальною телеаудиторією.
З цього випливає, що подальші зусилля начальства з метою утримати явку на більш менш пристойному рівні, відмінному від статистичної похибки, будуть полягати у тому, щоб перенести політичне голосування з оффлайну в онлайн і в телефон, ближче до голосування за переможців телеконкурсів. А потім поєднання тих і інших – “Політичний голос країни” чи “Танці з політичними зірками”.
(Статтю взято з фб-сторінки автора з його дозволу)