By Китайці викуповують європейські фірми і технології, росіяни провадять неоголошену кібернетичну війну, покликану пересварити і послабити нас, а законспіровані терористи у європейських столицях б’ють прицільно і несподівано. Захід повинен протиставити цьому сміливу й експансивну політику, – пише політик та бізнес-стратег Бруно Макаес для “POLITICO”.
- Сьогоднішні агресори не такі брутальні і криваві, як гуни чи татари, але будять неменший жах в людей, які мешкають на захід від Уралу.
- Справжнє вирішенням європейських клопотів є сьогодні таким самим, як і п’ять століть тому: ми повинні вийти зі свого закутка на березі океану і вирушити в сторону світу.
- Якщо за останні роки Європейський Союз із експортера рівноваги перетворюється на імпортера нестабільності, то так відбувається тому, що вона не достатньо поважно розцінює свою колишню роль.
“Можливо, історія справді повторюється: спершу як фарс, вдруге – як пропозиції Європейської Комісії.
Хоч сьогодні ми й звемо їх інакше, загарбники зі Сходу знову стоять біля воріт Європи. І вкотре Старим континентом проноситься хвиля страху. І знову відповіддю на цю ситуацію не може бути переховування у власному закутку, а сміливий вихід до світу.
Від V до XV ст. Європа була під загрозою все нових хвиль агресорів, які прибували з глибин Азії через відкриті простори Русі й угорської рівнини. Саме у тих часах гун Аттіла отримав прізвисько “Бич Божий”, а монголів називали татарами (що мало асоціюватися із словом “tartarus” – латинською назвою пекла).
Епоха великих географічних відкриттів часто розглядається як спроба Європи вирватись із тієї небезпечної ситуації – закритись поміж океаном на заході і степами Азії на сході.
Сьогоденні загарбники не такі брутальні й криваві, але будять не менший жах у людей, що мешкають на захід від Уралу. Візьмімо сучасних корпоративних агресорів із Китаю, які шукають нагоди викупити найкращі і найбільш інноваційні європейські фірми з метою доступу до найсучасніших технологій у сфері роботехніки чи штучного розуму.
Уперше в історії бундестаг заблокував продаж німецької фірми (Leifeld Metal Spinning) китайським купцям, аргументуючи це питаннями безпеки. У всій Європі впроваджуються нові механізми перевірки інвестицій, що дадуть можливість ефективніше блокувати китайську діяльність на європейському ринку.
Є ще й Росія, нові воїни якої неабияк вправно нападають на Європу. Тут вони з’явилися тихцем, без оголошень, а їхньою головною метою є не так контроль над нашою територією, як сіяння непорозумінь та хаосу в шеренгах противника.
Прекрасним прикладом такої діяльності є спроби впливати на демократичні вибори. Подібно до того, як монголи базувалися на своїй страшній репутації та реальних діях, так і вчинки Росії перемагають наші повідомлення у медіа та наше сприйняття, навіть якщо самі собою вони мають обмежений вплив на дійсність.
Кібернетична діяльність є найкращим прикладом сучасної агресії: це метод дістатися непоміченим до табору ворога, що пограбувати чи посіяти хаос. Тоді як європейські еліти і надалі вірять в міжнародну систему вільного ринку, торгівлі і переміщення осіб, щораз більше виборців вбачають у цьому лише дію сліпих сил і конкуруючих поміж собою держав у щораз більш хаотичному світі.
Заводи закриваються через конкуренцію з Китаєм, а звільнені з них робітники отримують просте повідомлення про те, що їхня держава вже не може вистояти у цій конкуренції. Зростаюча кількість емігрантів має щораз більший вплив на життя у багатьох сферах, зокрема й на рівень надання публічних послуг, що передусім зачіпає найбідніших.
Ну і терористи, що наносять удари, коли їм заманеться, використовуючи закордонні бази і відділи, приховані в європейських столицях.
У Європі все більше людей визначають свої політичні погляди залежно від того, котрі із агресорів видаються їм найбільшою загрозою. Соціалісти бояться конкуренції з Китаєм і його деструктивного впливу на функціонування опікунської держави. Ліберали остерігаються Росії з її агресивним авторитаризмом і дезінформаційними кампаніями. Консервативна правиця атакує іслам, котрий розглядає як інспірацію для нової хвилі кочівних загарбників, терористів-бездержавників і біженців, які змовляються, що захопити владу в Європі.
Угорський прем’єр Віктор Орбан, мабуть, прокидається щоранку з переконанням, що він – це János Hunyady – герой війн з турками у XV ст. Політики з усіх сторін сцени закликають будувати нові мури – чи то фізичні, чи то правові. Популісти сподіваються повернутись до традиційної європейської культури і обіцяють, що як тільки ми повернемося на наші старі шляхи, то нам почне щастити. А це все не так.
Справжнє вирішення європейських проблем є сьогодні таким самим, як і п’ять століть тому: ми повинні вийти зі свого закутка на березі океану і вирушити у світ.
Забудьмо про Hunyady – Орбанового героя. Сьогодні ми швидше потребуємо сучасної версії тих іспанських і португальських мореплавців, котрі занесли Європу на край світу.
Методом для боротьби із економічними впливами Китаю є збільшення інвестицій поза межами Європи, особливо у тих місцях, які є майбутніми інфраструктурними та економічними центрами світу, зокрема у Центральній і Південно-Східній Азії. Методом для протистояння російським кампаніям дезінформації є перенесення цієї війни на територію противника і знищення кремлівської влади над розумом росіян.
І нарешті, методом для опанування страху перед тероризмом та проблемами, пов’язаними з імміграцією, є створення нової, агресивної закордонної політики, яка давала б можливість для рішучих дій щодо громадянських воєн у Лівії чи Сирії.
Кризи і виклики, яким ми не протиставляємося за допомогою активної закордонної політики, проявляються у політиці внутрішній. Саме з цього беруться нові пропозиції Європейської Комісії, що стосуються переміщення біженців, блокування китайських інвестицій чи протидії російським “fake news”.
Якщо впродовж останніх років Європейський Союз із експортера рівноваги перетворюється на імпортера нестабільності, то так відбувається тому, що він не достатньо поважно розцінює свою колишню роль”.
Переклад з польської мови Володимира Павліва
