By Минуло понад півтора тисячоліття, перш ніж древнє місто Помпеї, засипане вулканічним попелом і скельними уламками внаслідок виверження Везувію, було відкрите, а археологи взялися відкопувати його руїни. Дослідники здебільшого вважали, що вулканічний матеріал безпечно законсервував те, що залишилося від Помпеїв. Однак нові дослідження показали, що пірокластичні породи можуть іноді завдавати шкоди – пише Лакшмі Супрія в журналі Scientific American.
На сторінках Angewandte Chemie International Edition науковці повідомили, що під впливом води з попелу і вулканічних порід вивільнюються іони фториду – заряджені частинки, які реагують з іншими іонами, формуючи соляні нашарування на поверхні знаменитих фресок у Помпеї. Унаслідок розчинення тих солей та їхньої рекристалізації знищується пігмент фресок, на них виникають тріщини та стаються інші пошкодження.
Коли Майте Магурегві з Університету Країни Басків і її співробітники натрапили на фториди на фресках, то відразу запідозрили, що за їхнє виникнення відповідає пірокластичний матеріал. “Фториди з’являються спорадично в атмосфері, тож вулкани викидають їх разом із попелом”, – пояснює вона.
Однак потрібен був доказ. Науковці взяли проби вулканічних скель із різних глибин і забрали їх до лабораторії, де обробили водою.Вони побачили, як із них виникають фториди. За розрахунками вчених, кількість, що вивільнилась, була достатньою для формування накопичень солі, схожих на ті, що на фресках.
Поки фрески в Помпеї залишаються сухими, вони перебувають у порівняній безпеці, пояснює Магурегві. Але щойно на них потрапляє ґрунтова чи дощова вода, на їхній поверхні виникає шкоринка солі, навіть коли вони під землею. Темп деструкції зображень драматично зростає, коли їх відкривають і вони контактують з атмосферою.
“Результати досліджень потрібно трактувати як попередження, оскільки погано захищені картини блискавично руйнуються”, – коментує Аустін Невін, головний експерт зі збереження з Інституту мистецтв Курто, що в Лондоні, який не був учасником досліджень. Відразу ж після відкопування фресок археологи мусять дослідити, чи немає на них іонів фториду, які можуть становити загрозу.
Виявлення фторидів за допомогою стандартного переносного обладнання, у принципі, є неможливим. Тому група під керівництвом Магурегві розробила нову технологію для визначення загроз із використанням переносного лазера –, який посилає делікатний пучок світла в бік фрески, виявляючи вапно. Воно відразу входить у реакцію із фтором, унаслідок чого виникають фториди вапна з характерним спектром.
Таке вимірювання дає змогу розпізнати загрозу, але, як підкреслюють науковці, негайним завданням є розроблення способів захисту фресок від соляних нальотів. Зараз найкраще, що можна зробити, – це засипати фрески знову, каже Невін.
