Загублений землетрус віднайдено в озері

Загублений землетрус віднайдено в озері

Геологи заповнили таємничу прогалину у записах землетрусів у Непалі – пише Лукас Джоел у журналі Scientific American.

Це, як автомобільна аварія, бачена у сповільненому темпі – індійський субконтинент вдаряє у Євразію. Це з вини цієї колізії, що коїться вздовж Великого Гімалайського Стику, відбувається нашаровування Гімалаїв. У квітні 2015 року ті самі сили призвели у Непалі до землетрусу магнітудою у 7,8 балів. Поштовх Горха, як його назвали, знищив чимало місцевостей, в тім числі і частину столиці країни Катманду; загинули тисячі людей.

У Непалі землетруси не є чимось новим, однак у західній частині країни таких сильних потрясінь землі не занотовували від 1505 року. Така «сейсмічна перерва» не віщує нічого доброго: якщо напруга, що виникає з обох боків тектонічного стику не розряджається в міру часто, акумулюється, це може закінчитися дуже сильним, потенційно катастрофічним потрясінням. «Перерва, що триває понад 500 років означає, що у скелях могло накопичитися багато енергії» – говорить Закарія Газоуі, геолог з Institut des Sciences de la Terre, що у Греноблі. Раптове звільнення цієї енергії могло б перетворити на прах місто Покхара, найбільше у тій частині країни.

Щоб перевірити, чи в даному випадку йдеться про таку сейсмічну перерву, Газоуі і ще група дослідників вибрались до озера Рара, яке знаходиться у Гімалаях у західній частині Непалу. Із дна водойми вони дістали корінь із нашаруваннями озерних осадів. Вони сподівалися, що у тих осадах зберігся запис давніх землетрусів, підчас яких могли виникати підводні зсуви. Тоді замість звичайних шарів у стовбурі виникають місця «сильно пошкоджені седиментацією» – пояснює Газоуі.

Група знайшла у корені сліди після як мінімум восьми зсувів, які сталися від 1505 року і відповідали поміркованим та сильним землетрусам. «Ми тільки надіялись, що нам вдасться підтвердити землетрус 1505 року, але тут нас чекала несподіванка, бо ми відкрили ще й низку інших, пізніших зсувів» – каже Газоуі. – Це означає, що напруга в цьому фрагменті стику може бути не надто значною, як вважалось. Разом з тим із наших заключень випливає, що весь цей простір перебуває у сфері «майже перманентного сейсмічного ризику» – підкреслює головний автор досліджень. Їхні результати були опубліковані у Nature Communications.

Роджер Білгем, відомий сейсмолог із University of Colorado, що у Боулдер, котрий не брав участі в цьому проекті, звертає увагу на те, що озерні осади вперше послужили для реконструювання землетрусів у Гімалаях. «Це повинно дати імпульс для чергових дослідницьких ініціатив у цьому регіоні» – каже Білгем.

Джерело

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ