By 
Ангела Меркель нещодавно заявила про необхідність налагодження діалогу з Росією, зокрема вона запропонувала організувати низку зустрічей на високому рівні, щоб з’ясувати суперечності, що є у відносинах між Росією та ЄС. Ідею також підтримав президент Франції Еммануель Макрон, який зацікавлений у посиленні співпраці з РФ.
Ці заяви спричинили неоднозначну реакцію в середовищі політиків і експертів. Деякі з них зазначали, що потрібно і справді активізувати діалог із Росією та донести їй свою позицію. Однак значна частина експертів сприйняла таку думку доволі критично, стверджуючи, що розмовляти із Кремлем можна було за часів правління Бориса Єльцина, який був відкритим до змін, чи на початку президентства Володимира Путіна, коли Євросоюз ще не мав гадки, чого від нього чекати. Натомість зараз усі добре знають позиції очільника Кремля, які зусилля й кошти скеровує він на інформаційну війну, зокрема й у країнах ЄС, щоб посилювати там внутрішньополітичну напругу.
Позицію Меркель, звісно, можна зрозуміти – вона обстоює інтереси німецького бізнесу й зацікавлена в добудові “Північного потоку-2”, який може принести великі прибутки німецьким компаніям. Окрім того, восени в Німеччині відбудуться парламентські вибори, і хоча Меркель особисто не братиме в них участі, вона зацікавлена в перемозі своєї політсили. А останнім часом у Німеччині суттєво активізуються “Зелені”, які критично ставляться до співпраці з Росією, тому Меркель потрібно посилити позиції своєї партії. Макрон також керується насамперед економічними інтересами Франції й хоче мати доступ на російський ринок.
Крім того, і Німеччина, і Франція хочуть відігравати роль лідерів у ЄС, тому після зустрічі Байдена і Путіна вони запропонували провести такі переговори й між очільником Кремля та представниками Євросоюзу. Щодо цього уже відбулася нарада із членами ЄС, позицію Меркель підтримала Австрія, Болгарія, Італія, Данія. Однак держави Східної Європи та Прибалтики здебільшого жорстко розкритикували ці ініціативи, вказуючи на те, що Путін не хоче змінювати свої позиції, а діалог використає, щоб нав’язати ЄС своє бачення. Водночас так він ще й підвищить свою легітимність в очах світової громадськості. Після цієї заяви Макрон назвав представників Східної Європи русофобами. Однак вони відповіли, що є русореалістами, адже добре розуміють всі загрози, що йдуть від РФ.
Проти активізації діалогу з очільником Кремля й Нідерланди, а також Великобританія. І хоча остання вже вийшла зі складу ЄС, певний вплив ще має. Нагадаємо, що в середині червня росіяни здійснили попереджувальні постріли в напрямку британського есмінця “Дефендер”, що проходив поблизу окупованого Росією Криму. Цей інцидент іще раз довів, що Великобританія дотримується принципів територіальної цілісності України.
Україна також не вітає таких ініціатив Франції й Німеччини. Київ неодноразово заявляв, що Росія не хоче виконувати своїх міжнародних зобов’язань, не прагне залишити Крим і завершити конфлікт на Донбасі. Крім того, РФ звинувачує Україну в надмірній мілітаризації, хоча сама вже перетворила Крим на свою військову базу й досі тримає свої війська біля кордону України. Москва також закликає не проводити морські навчання Sea Breeze 2021 у Чорному морі, бо це, мовляв, буде збільшувати напругу в цьому регіоні.
Отже, ідея Меркель і Макрона щодо активізації діалогу з Володимиром Путіним не дістала значної підтримки європейської спільноти, тож санкції проти Росії й надалі будуть зберігатися.
