By 
З часу проголошення самостійності України у 1918 р. перед її урядом постала нагальна проблема організації кордонної охорони і обладнання митних пунктів на межі з Австро-Угорщиною, Білоруссю, Румунією і Росією. Однак реалізувати ці плани довгий час було неможливо через військові дії на теренах України, тож заходи у цьому напрямкові розпочалися лише навесні 1918 р.
За часів Центральної Ради в 1917 році митні установи на території України підпорядковувалися петроградському Міністерству фінансів і, відповідно, Тимчасовому урядові. Спробу очолити українські митниці уряд Центральної Ради зробив після початку українсько-більшовицької війни. 22 грудня 1917 р. українське фінансове відомство через свій Обіжник (№18) запропонувало всім розташованим на території УНР митним установам “перервати всі зносини з Петроградом і всі донесення, відомости та справоздання, котрі ранійш відсилалися до Петрограду, відсилати до Генерального Секретаріяту у Киіві”.
Проте через невдалий перебіг воєнних дій здійснити цей намір урядові УНР не вдалося. Митні установи в українських губерніях були повністю дезорганізованими, а тому почали переходити до відання Департаменту митних зборів Народного міністерства фінансів УНР лише з приходом на терени України після Берестейського договору австро-німецьких військ та відновлення влади Центральної Ради у березні-квітні 1918 року.
Департамент митних зборів, що очолив П. Андреїв, остаточно було сформовано лише наприкінці квітня 1918 року. Він складався з чотирьох відділів: тарифного, розпорядково-законодавчого, рахункового та будівничого. Планувалося також сформувати судовий, статистичний та інші відділи, однак здійснити це так і не вдалось. Хоча за штатом у департаменті мало працювати 60 осіб, фактично трудилось лише 28. Таке становище було тоді чи не у всіх урядових структурах УНР, тож приклад митного департаменту є не лише показовим щодо кадрових проблем уряду ЦР, але й не найгіршим за тодішньої ситуації.
Водночас, згідно з постановою Ради народних міністрів УНР, 26 березня 1918 р. під опікою Міністерства торгу і промисловості на головних кордонних пунктах були утворені комісаріати-агентури, що контролювали імпорт-експорт товарів. 6 квітня 1918 р. РНМ УНР прийняла рішення асигнувати Департаменту митних зборів 150 тис. крб. “на упорядкування Митницьких інституцій”. Ці кошти мали піти на відкриття митного догляду на кордоні УНР з Австро-Угорщиною та Німеччиною.
Усього на території УНР було 44 митні установи, роботу яких слід було ще відновити і профінансувати. Вони були розраховані на працевлаштування 1442 осіб (316 штатних урядовців, 312 канцелярських урядовців і 814 наглядачів), утримання яких (заробітна плата) обходилося б державі в 350 тис. крб. на місяць і в понад 4 млн крб. на рік. Сума, варто зауважити, захмарна і неощадна для тогочасного уряду УНР.
Рада при Департаменті митних зборів на своєму засіданні, що тривало з 14 по 16 квітня 1918 р., зазначила, що майже весь західний кордон країни, за “винятком одного місця в Радивилові”, є цілком відкритий. Однією з причин такого становища члени Ради вважали відсутність визначеної кадрової політики і фіксованої заробітної плати для митників.
Члени Ради наголошували, що влада повинна розглядати митників, які володіють різними галузями знань і постачають державі величезні кошти, як фахівців-техніків, а тому “з особливою увагою поставитись до матеріяльного забезпечення їх з боку держави”.
26 квітня 1918 р. пропозиції членів Ради при Департаменті митних зборів підтримав й міністр фінансів П. Климович. Він звернув увагу колег на те, що “з приведенням кордону митним урядовцям треба буде працювати в окремо-тяжких обставинах”, а тому уряд повинен розглянути і затвердити вироблені Радою нові ставки заробітної платні службовцям митних установ, на що впродовж чотирьох місяців знадобиться понад 1,37 млн карб.
Міністр фінансів також зазначив, що митні установи на кордоні з Румунією, які раніше розташовувалися на річках Дунай та Прут, в нових воєнно-політичних умовах “будуть перенесені на кордон з Бесарабією по р. Дністрі”.П. Климович також доповів урядовцям, що на поточний момент не може представити кошторису витрат на утримання митних установ на кордоні з Росією, адже ще не знає, яким чином буде організований цей кордон.
27 квітня 1918 р. до підрозділів Міністерства фінансів були надіслані копії доповіді П. Климовича, проекту тимчасових ставок штатів митних установ та списку українських митних установ і протоколу Ради при Департаменті митних зборів від 14-16 квітня. Однак підрозділи отримали ці документи аж 30 квітня 1918 р., коли УНР вже припинила своє існування. Уряд Центральної Ради так і не зміг розглянути це важливе для держави питання.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
