Зеленський без Разумкова: чи буде таки другий термін?

Зеленський без Разумкова: чи буде таки другий термін?
Минулий тиждень ознаменувався гучним політичним розлученням. Команда президента Володимира Зеленського «схудла» на одного з його найближчих соратників. 7 жовтня Верховна Рада відправила Дмитра Разумкова у відставку з посади голови парламенту. За це рішення проголосували 284 народні депутати, причому переважно з президентської фракції «Слуга народу».

Прозріння Разумкова

На прощання глава партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко відчитав Дмитра Разумкова, дорікнувши, що той вів власну політичну гру і поставив свої політичні амбіції «вище командних цілей та домовленостей». Конфлікт спікера з монобільшістю насправді визрівав давно. Разумкову неодноразово дорікали, зокрема, через те, що він блокує у парламенті президентські ініціативи, і суперечки навколо цього навіть виходили у публічну площину. Останньою краплею і начебто «точкою неповернення» стало питання щодо закону про деолігархізацію, який спікер вирішив відправити  на розгляд до Венеційської комісії.

Сам Разумков у боргу не залишився і йдучи з посади розкритикував своїх тепер уже колишніх соратників. За словами колись першого номера партії, «Слуги народу» кардинально змінили свій вектор і принцип «закон один для всіх» став принципом «друзям все, ворогам закон».

Кинув Разумков камінь і безпосередньо в президента Володимира Зеленського, дорікнувши йому тим, що принцип «офшори для влади ганьба» став принципом «нічого страшного, у кожного ФОПа вони є».

Час для відставки насправді Разумкову випав дуже зручний, а таке бунтарство навіть збігається певною мірою з суспільними настроями. Президентський рейтинг Зеленського вже давно упав з 75% до менше як 30%, і скандали на кшталт історії з «вагнерівцями» не сприяють його зміцненню. Зараз же Разумков дистанціюється від команди «Слуг» якраз на фоні скандалу з міжнародним розслідуванням офшорних рахунків, які виявилися у чинного президента і які теж навряд чи додадуть йому популярності. І якщо говорити про виборців Зеленського, то це якраз ознака інфантильності електорату – спочатку створювати собі кумира і сподіватися від нього чуда, а потім дуже швидко, коли такого чуда не стається, а герой їхніх сподівань виявляється «таким, як усі політики», розчаровуватися у ньому. Разумков же ніяк не схожий на наївну й інфантильну людину, тому його розчарування у Зеленському – це скоріше політичний розрахунок. Можливо, він із самого початку націлювався на власну політичну кар’єру, і зараз має чудову нагоду зістрибнути з човна, поки той не пішов на дно.

До речі, сам Разумков не виключає, що буде створювати свою політичну силу, і навіть стверджує, що деякі депутати, які голосували  за його відставку, вже ходили до нього вибачатися. Чи перебіжать до нього інші незадоволені «Слуги народу» і чи зуміє він використати розрив із Зеленським як трамплін для власного політичного стрибка? Мабуть, таки зарано стверджувати, адже багато буде залежати і від того, чи зуміє він без посади спікера залишитися в інформаційному полі і чи отримає підтримку інших політичних груп, в тому числі олігархів, боротьбу з якими так завзято декларує нинішній президент. Навряд чи у Разумкова зараз є достатньо політичного капіталу, щоб реально конкурувати з Зеленським, а його вплив на частину президентської фракції – це, за оцінками політологів, 40-50 депутатів – цілком може бути радше ситуативним і отриманим завдяки посаді спікера.

Не виключено, що сам Разумков після своєї відставки захоче предстати мало не як головний борець з узурпацією влади і палкий захисник регламенту Верховної Ради. Та тут не варто забувати, що він був не просто соратником нинішнього президента, а й його політтехнологом, тим, хто привів Зеленського до влади і фактично виступив одним із творців тієї владної структури, яка зараз є. Хоч і завжди хотів виділятися у лавах «Слуг» і мати власну позицію. Наприклад, він єдиний, хто в РНБО не підтримав санкції проти Медведчука і його каналів та не голосував за накладення санкцій на «Страна.юа» та проросійського блогера Шарія. І це ще один штрих до його портрета.

Новий спікер і другий термін Зеленського

Наразі відставку Дмитра Разумкова певною мірою можна розцінювати як посилення президентської вертикалі влади, хоч Україна все ще парламентсько-президентська республіка. Від нового спікера Руслана Стефанчука очікують більшої лояльності до Зеленського, з яким вони знайомі ще з КВН-ських часів.

Після перемоги «Слуг народу» Руслан Стефанчук був представником президента у Верховній Раді, а потім – першим віцеспікером парламенту. Зараз є очікування, що парламент знову запрацює у режимі «скаженого принтера» Банкової, як це було на початку його каденції.

Також зміна спікера може означати, що Зеленський таки збирається балотуватися на другий термін. Дмитро Разумков, до речі, не так давно висловився проти цього, нагадавши, що в передвиборчій програмі було написано якраз про «один термін».

Порушення цієї обіцянки не виглядатиме настільки цинічно, якщо всі інші обіцянки будуть виконані і якщо ми побачимо нову якість політики. На жаль, у світлі останніх скандалів залишається все менше підстав про це говорити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Кінець епохи Авакова – початок тотальної вертикалі Зеленського? Бежевий жакет Мендель, або Як за формою ховається зміст